1. Найкращий GPS та довідник – ваш язик
Загалом я дуже люблю самостійність в подорожах, тому всю інформацію, яку можна дізнатись з Інтернету намагаюсь звідти і взяти. Однак Грузія це доволі інша країна. Тут частіше, а ніж зазвичай ми питались дорогу в звичайних людей. Окрім того як добратись до яких об’єктів ми часто питались і просто у людей, де можна смачно поїсти, та що це навколо нас прямо зараз. До кінця поїздки відчуваєш, що ось це так дуже навіть нормально спілкуватись із незнайомими людьми.
2. Найсмачніша кава – кава в Батумі
Колись Іван (@wedmid) приїжджав до Львова і пробував каву, то говорив, що в нас у Львові немає хорошої кави, і що в Ужгороді кава в рази смачніша. Я йому чесно кажучи не дуже вірила. Після поїздки в Грузію я на 100% переконана, що найсмачнішу в світі каву готують в Батумі. В прибережних кав’ярнях можна замовити каву по-батумськи, яка найчастіше коштує 1 ларі (біля 5 грн). Я особисто пробувала каву по-батумськи в Press кафе. Дуже рекомендую його відвідати – там затишно і не дорого. За відгуками інших людей, які були в Батумі – найкращим кафе для дегустації кави по-батумськи є кафе «У Агафьи».
3. Більшість грузинів не говорить англійською
Останні кілька років мені не так страшно подорожувати за кордон, адже доволі непогано розмовляю англійською. І, здається, що знаючи цю мову вже ніде не пропаду. Коли ми приїхали в Грузію, я напевно вперше за весь час своїх подорожей відчула себе поліглотом. Адже щоразу починаючи говорити із місцевими жителями, я завжди запитувалась чи вони говорять англійською, або російською. На мій превеликий подив, дуже мало грузинів розмовляє англійською, або хоча б розуміє її. Для мене це був разючий контраст із Швецією, де навіть бомжі розмовляють англійською та її розуміють. Але не тільки це викликало в мене здивування. Якщо ви слідкуєте за політичною ситуацією, то пам’ятаєте, що не так давно відлунав грузинсько-російський конфлікт. Мені от щиро шкода, що якось почуття власної гідності не заставляє грузинів вчити міжнародну мову, а не мову країни, яка доволі вороже до них ставиться (назвемо речі своїми іменами).
4. Грузія – це країна контрастів
Цей факт був для мене мабуть найбільш вражаючим. Я багато чула про грузинську гостинність від своїх друзів, які побували в Грузії. І чула про красу цієї країни. Але ніхто із моїх друзів ніколи не розповідав мені наскільки бідна ця країна. Якщо приїхати в Батумі та погуляти по набережній, то здається, що ви потрапили в маленький Дубай – багато шикарних споруд, усюди чисто, пальми, чудово впорядкована набережна. Але якщо прокататись фунікулером, то можна помітити, що всі інші споруди в дуже поганому стані. І бідість видно не тільки в доволі поганому стані пересічних будинків. Під час нашого перебування ми катались трохи поза межі великих міст. Інколи їдеш отак кілометрів 90 – і протягом всього цього часу всі узбіччя в смітті. Постійно.
5. Не тільки вино, а й лимонад
Ви точно багато чули про грузинські вина. Їх люблять, їх пробують, на їх дегустацію їздять. А ми з Мартуською відкрили для себе ще один клас грузинських напоїв – лимонади. Смакують вони дуже цікаво, і як ми не раз говорили – «як у дитинстві». Відчувається багато натуральності в цих смаках. Є кілька різних марок, які роблять лимонад. Але різниці ми не розпробували між різними марками. Більше за все сподобався тархун та лимонний напій. Пили ми там також і мінеральні водички в тому числі і Боржомі. Але з Боржомі взагалі цікаво вийшло. Адже ми бачили навіть бомжів в Тбілісі, які собі спокійно попивали Боржомі. Такий лакшері стайл, якби це було в Україні.
6. Перехід доріг по-грузинськи
В Грузії майже немає пішохідних переходів, і ще більш рідкісні світлофори. І майже це ще дуже легко сказано. Феномен того, що ми таки умудрялись успішно переходити ці дороги, ми назвали перехід дороги по-грузинськи. Ви стоїте на дорозі, чекаєте, поки буде трохи менше машин, а потім робите перший крок на дорогу і вже дуже швиденько (часто бігом) переходите через дорогу, намагаючись не потрапити під колеса. Переходите дорогу в будь-якому місці. Чесно кажучи доволі небезпечно та страшно, але інших варіантів, на жаль, немає.
7. Система квитків на поїзд
Ми вирішили трохи по-подорожувати по Грузії, і вирішили, що на великі відстані будемо переміщатись залізницею. А також запланували собі скататись в Єреван на один день. Вибір і в цьому варіанті залізничного сполучення був доволі виправданим. Адже тоді ми не втрачали час на дорогу, а проводили ночі просто в поїздах. Плюс цього – також економія на житлі. Українці ж (а особливо львів’яни) звикли спати в поїздах. На мій подив, в Грузії доволі добре продумана система онлайнового продажу квитків на поїзди. Вона більш зручна навіть, ніж українська система. Зокрема, для того аби сісти на поїзд, необхідно просто пред’явити провіднику код отриманий при покупці квитка та пасєпорт, за яким куплений квиток. Жодного разу в нас з цим не виникло проблем. А при переїзді з Тбілісі в Єреван нас провідники пересадили в люкс, оскільки там були вільні місця, а квитки в нас були куплені на плацкартний вагон. Такі ось приємнощі.
Система онлайн продажу залізничних квитків по Грузії: http://tickets.railway.ge/login.aspx?lang=ru-RU
Система онлайн-продажу залізничних квитків для переїзду Грузія-Вірменія: https://ticket.ukzhd.am/login.aspx
8. Airbnb.com для Тбілісі краще за Booking.com
Загалом я не дуже люблю під час подорожей зупинятись в квартирах замість готелів. При в’їзді в квартиру часто необхідно попередньо узгоджувати час заселення, не завжди є де лишити речі, якщо у вас пізній виїзд з міста. Проте, коли ми планували свою подорож по Грузії, то хотіли зробити її максимально ефективною по коштах. З моєї точки зору, це не найдешевше житло, а найбільш оптимальне в розрізі – розташування+умови+вартість. На Airbnb.com нам вдалось знайти квартиру на 3 доби в Тбілісі всього лиш за 70 євро, що вийшло приблизно вдвічі дешевше за аналогічні умови в готелі. Зупинялись ми тут: https://ru.airbnb.com/rooms/692519. Хазяїн дуже привітний і справжній грузин. А сама квартира – ідеальна по розташуванню + її справжній стан кращий, ніж на фото. Загалом рекомендую, якщо плануєте Тбілісі.
9. Водоспад в центрі Тбілісі
З коліжанкою ми подорож спланували як туристичну – максимально багато побачити-відчути-попробувати. Я багато читала про міста куди ми плануємо поїхати. Тому коли ми натрапили цілком випадково на водоспад в самому центрі Тбілісі я була неймовірно здивована. Загалом з атмосферою – це мабуть одне із найбільш дивовижних місць, в яких я була. Каньйон, на верху якого видніються краї будівель, а внизу тихо і спокійно протікає річечка і все закінчується скелею. Була там двічі ввечері і зробити фото так і не вдалось. Але можливо, що просто магія цього місця для мене так і має залишитись тільки там.
10. Там де дорого несмачно, або форсквер наше все.
В Грузію їхала із запланованим оффлайном, бо від постійної “включеності” вже добряче зносило голову. І зрозуміла, що в принципі під час подорожі єдина соц мережа, яка справді корисна – це форсквер. Саме він часто допомагає знайти невеличкі недорогі ресторанчики, в яких дуже смачно. Ця мила знахідка, яка для багатьох мабуть здасться кепом пригодилась і в подорожі по Балканах взимку. Ми пробували і просто випадковим чином заходити в кафе чи ресторанчики і відкрили для себе цікаву закономірність – якщо в ресторанчику дорожче, то в ньому не смачно. Традиційна грузинська кухня неймовірно різноманітна і дуже смачна, і найчастіше дуже не дорога. Лобіані, який ми їли в одній із хінкалень Кутаїсі, – це точно була одна із найсмачніших страв, яку я пробувала в житті. І коштувала вона всього лиш 15 грн.
Багатьом подорожуючим властиво надмірно романтизувати Грузію, інші ж її геть не розуміють та не люблять. Для мене ж вона стала першим досвідом гірської країни. Як вже потім я зрозуміла із подальших своїх мандрів, люди, що виросли в горах мають принципово інший менталітет. Не кажу, що Грузію не можна не любити – можна і багато хто так робить. Не скажу, що в Грузії набагато краще, а ніж в Україні. Таке може здатись лише на перший погляд.
Загалом Грузія – цікава країна, яку приємно куштувати і яку не хочеться проковтнути за один раз. Як хороше грузинське вино.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.