Чи можливо перестати бути твітерянином?

Шукаєте де зупинитись в наступних мандрах? Знайдіть готель чи квартиру на Airbnb (за посиланням знижка 25£)

Особливістю україномовної твіттер-спільноти вже давно стало те, що значна частина користувачів особисто знайомі між собою. Не так давно по україномовному твіттері пролетіло кілька конфліктних ситуацій, що призвело до загальної втягнутості в ситуацію твіттерян, які насправді до неї були абсолютно не причетні. Загалом фраза “Твіттер вже не той” набула знову ж таки нового відтінку звучання.

Різні твіттеряни вирішували для себе цю ситуацію по-різному. Хтось поблочив частину людей, хтось активно втягнувся в дискусії навколо конфлікту, інші ж ґрунтовно почистили свою стрічку. Були і більш радикальні люди, які просто видалили свій аккаунт. Сервіс дозволяє це робити, і аби зберегти прив’язаність користувачів до сервісу, дає можливість протягом 30 днів вернутись до свого аккаунту.

Я була з тих радикальніших 🙂 І причина не лише в тому, що втягнутість в конфлікт знижує працездатність, граничний оптимізм та креативність, які зараз для мене критично важливі. Достатньо багатьох людей з твіттера я знаю вживу, і мені все, що було написано ними в онлайні ішло в розріз із моїм ставленням до них. Є речі, яких краще не бачити, оскільки вони сказані нерозсудливо та в надмірному емоційному пориві.

Отож декілька думок, які в мене виникли за цей час 🙂

Правда 1. Справді можливо встигнути більше

Перевірено! Справді можливо! Але для цього треба тільки три речі – працювати, працювати і ще раз працювати. Відсутність твіттер-аккаунту дозволяє просто зробити спосіб роботи більш монозадачним, і відповідно й ефективнішим. Проте! Наявність твіттер-аккаунту надає більше можливостей в роботі. При правильному контенті – це гарно сформований інформаційний потік, який демонструє різний підхід до вирішення проблем.

Правда 2. Немає справжньої байдужості

Є сервіси, якими можна покористуватись, та потім просто викинути зі свого набору інструментів задовольнивши свою потребу, якимось іншим сервісом. Наприклад, не настільки критично для людини користуватись саме Яндекс.Метрикою, можна перейти в користуванні на відповідний сервіс Google, або взагалі замінити іншими видами сервісів для аналітики поведінки користувачів на сайті.

Твіттер же викликає достатньо сильне звикання. І я думаю справа тут не тільки в тому, що користувач підсвідомо себе асоціює із аккаунтами в своїх соц мережах. Твіттер має яскраву виражену ще одну особливість соц мережі, про яку я трохи писала в огляді книги “Ефект Facebook“. Це ефект “подарункової економіки”, коли користувачі через соц мережі діляться корисними речами не очікуючи отримати нічого навзаєм.

Правда 3. Твіттер – це завжди про особисте

Апологети україномовного твіттеру пропонували аби підвищити ефективність твіттеру писати менше про особисте, та більше ділитись справді корисною інформацією. Менше особистого, більше користі 🙂 Намагаючись відсторонитись від всього негативу, який був останні дні до мого видалення в твіттері, пробувала вести його оптимально не особисто, а професійно. Собі постійно пробувала прокручувати в голові фразу Тоні Шея, що потреба писати в твіттер про події в житті під оптимістичним кутом зору заставила його і по-інакшому подивитись на життя. Мені не вийшло : ) Хоча я старалась. Я ще доросту до цього 🙂  Я в це вірю

А тепер трохи про дуже розповсюджені міфи та кліше : )

Міф 1. Навіщо видалятись, можна ж просто не читати?

Не зовсім правда. Можна, але це доволі складно. Постійно думаєш про те, що можна відкрити на кілька хвилин. А потім тебе захоплює, ти входиш в стан потоку з читанням. Коли стрічка справді цікава та конструктивна, то це просто неймовірна доза заряду та натхнення, яка дає стимул до роботи. А як там повно бруду… самі розумієте. Немає акканту – немає куди зайти в один клік. Відновлювати ж аккаунт просто, але з психологічної точки зору виглядає складніше.

Міф 2. Просто видали зі стрічки людей, які псують її контент = “Не подобається, ти знаєш, де кнопка анфолов” = “Не подобається, не читай”

Раніше мені ніколи не хотілось розфоловити людей, з якими я була знайома особисто. Банально тому, що мені було цікаво як в них справи. Тому цифри-цифрами, але вони залишались всі у стрічці, поки вони не захопили всю стрічку деструктивом та надлишком емоцій. В силу емпатійності деструктивність та емоційність передалась і мені, тоді я зрозуміла, що такий підхід не для мене. Проте є люди, які сприймають анфолов, як прояв особистої не приязні (і саме через це їх дуже складно розфоловлювати). ЦЕ НЕ ТАК! Якщо я когось не фоловлю, то мені просто не подобається стиль його твіттеру, а не він сам як людина. Все!

Міф 3. Якщо видалятись для відпустки, то не слід про це всім розказувати, і цим піаритись.

Це не можливо в принципі. Людина, яка присутня в твіттер-спільноті живе достаньо в іншому інформаційному полі зі своїм жартами, інформацією та трендами. Важко пояснювати щоразу людям, чому ти не розумієш, про що вони говорять.

Міф 4.  Якщо видалятись, то видалятись вже назавжди.

Є професії, в яких присутність в соц мережах критично важлива. На жаль, такою є і галузь мого улюбленого виду діяльності. Тому видалитись назавжди для мене взагалі не варіант. Я дуже добре розумію цінність спілкування через твіттер, навіть якщо воно одностороннє.

Я часто задумувалась (і не тільки за час деактивації мого аккаунту), чи видалилась би я з твіттера,  якби працювала в іншій галузі? Це був би гарний крутий поворот в житті, який би міг його вкотре змінити. Залишила це питання для роздумів.

Міф 5. З кожним днем буде легше?

Ще одна неправда, скільки б не пройшло днів, хочеться вернутись назад. Просто немає усвідомлення до певного часу, з якими висновками хочеться вернутись назад.

Міф 6. Але все одно є можливість читати твіттер деяких користувачів (у яких не закритий профіль) по-вертикалі, або читати стрічку за хеш-тегом. І тоді змісту видалятись?

В людини є особиста прив’язаність саме до свого профілю в соц мережі, до незначних особливостей його налаштувань, до своєї стрічки. Читаючи це, вона бачить відображення свої зацікавлень та свого життя, в принципі, в дуже великій соц мережі. Читати ж твіттер по-вертикалі чи за хеш-тегом це для мене те саме, що читати книгу чи газету – цікаво, але без проблем можна відкласти в сторону, бо створив її хтось інший. А ось в стрічці контенту для своєї сторінки в соц мережі я підбираю сама, адже саме я фоловлю чи не фоловлю якихось людей.

Кінець

Я майже абсолютно переконана, що твіттер – це інформаційний наркотик. Але окрім того, твіттер – це окрема культура спілкування. Це можливість при першій зустрічі із людиною мати безліч тем для розмов, розуміти, що вас пов’язує. Це можливість для активного нетвокінгу на конференції, для знайомств із непересічними особистостями. Це можливість зовсім по-інакшому знайомитись з людьми, не зважати на відстані, які вас часто розділяють і т.д.

Головне правильно розуміти та використовувати ці можливості. Хоча слово “правильно” саме по собі поняття доволі відносне.

Ваша Оленка, раніше відома як @chorna_kiwka

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Facebook Comments Box
Шукаєте де зупинитись в наступних мандрах? Знайдіть готель чи квартиру на Airbnb (за посиланням знижка 25£)

Дякуємо!

Тепер редактори знають.