Чи можливо перестати бути твітерянином?

Особливістю україномовної твіттер-спільноти вже давно стало те, що значна частина користувачів особисто знайомі між собою. Не так давно по україномовному твіттері пролетіло кілька конфліктних ситуацій, що призвело до загальної втягнутості в ситуацію твіттерян, які насправді до неї були абсолютно не причетні. Загалом фраза "Твіттер вже не той" набула знову ж таки нового відтінку звучання.

Різні твіттеряни вирішували для себе цю ситуацію по-різному. Хтось поблочив частину людей, хтось активно втягнувся в дискусії навколо конфлікту, інші ж ґрунтовно почистили свою стрічку. Були і більш радикальні люди, які просто видалили свій аккаунт. Сервіс дозволяє це робити, і аби зберегти прив'язаність користувачів до сервісу, дає можливість протягом 30 днів вернутись до свого аккаунту.

Я була з тих радикальніших 🙂 І причина не лише в тому, що втягнутість в конфлікт знижує працездатність, граничний оптимізм та креативність, які зараз для мене критично важливі. Достатньо багатьох людей з твіттера я знаю вживу, і мені все, що було написано ними в онлайні ішло в розріз із моїм ставленням до них. Є речі, яких краще не бачити, оскільки вони сказані нерозсудливо та в надмірному емоційному пориві.

Отож декілька думок, які в мене виникли за цей час 🙂

Правда 1. Справді можливо встигнути більше

Перевірено! Справді можливо! Але для цього треба тільки три речі - працювати, працювати і ще раз працювати. Відсутність твіттер-аккаунту дозволяє просто зробити спосіб роботи більш монозадачним, і відповідно й ефективнішим. Проте! Наявність твіттер-аккаунту надає більше можливостей в роботі. При правильному контенті - це гарно сформований інформаційний потік, який демонструє різний підхід до вирішення проблем.

Правда 2. Немає справжньої байдужості

Є сервіси, якими можна покористуватись, та потім просто викинути зі свого набору інструментів задовольнивши свою потребу, якимось іншим сервісом. Наприклад, не настільки критично для людини користуватись саме Яндекс.Метрикою, можна перейти в користуванні на відповідний сервіс Google, або взагалі замінити іншими видами сервісів для аналітики поведінки користувачів на сайті.

Твіттер же викликає достатньо сильне звикання. І я думаю справа тут не тільки в тому, що користувач підсвідомо себе асоціює із аккаунтами в своїх соц мережах. Твіттер має яскраву виражену ще одну особливість соц мережі, про яку я трохи писала в огляді книги "Ефект Facebook". Це ефект "подарункової економіки", коли користувачі через соц мережі діляться корисними речами не очікуючи отримати нічого навзаєм.

Правда 3. Твіттер - це завжди про особисте

Апологети україномовного твіттеру пропонували аби підвищити ефективність твіттеру писати менше про особисте, та більше ділитись справді корисною інформацією. Менше особистого, більше користі 🙂 Намагаючись відсторонитись від всього негативу, який був останні дні до мого видалення в твіттері, пробувала вести його оптимально не особисто, а професійно. Собі постійно пробувала прокручувати в голові фразу Тоні Шея, що потреба писати в твіттер про події в житті під оптимістичним кутом зору заставила його і по-інакшому подивитись на життя. Мені не вийшло : ) Хоча я старалась. Я ще доросту до цього 🙂  Я в це вірю

А тепер трохи про дуже розповсюджені міфи та кліше : )

Міф 1. Навіщо видалятись, можна ж просто не читати?

Не зовсім правда. Можна, але це доволі складно. Постійно думаєш про те, що можна відкрити на кілька хвилин. А потім тебе захоплює, ти входиш в стан потоку з читанням. Коли стрічка справді цікава та конструктивна, то це просто неймовірна доза заряду та натхнення, яка дає стимул до роботи. А як там повно бруду... самі розумієте. Немає акканту - немає куди зайти в один клік. Відновлювати ж аккаунт просто, але з психологічної точки зору виглядає складніше.

Міф 2. Просто видали зі стрічки людей, які псують її контент = "Не подобається, ти знаєш, де кнопка анфолов" = "Не подобається, не читай"

Раніше мені ніколи не хотілось розфоловити людей, з якими я була знайома особисто. Банально тому, що мені було цікаво як в них справи. Тому цифри-цифрами, але вони залишались всі у стрічці, поки вони не захопили всю стрічку деструктивом та надлишком емоцій. В силу емпатійності деструктивність та емоційність передалась і мені, тоді я зрозуміла, що такий підхід не для мене. Проте є люди, які сприймають анфолов, як прояв особистої не приязні (і саме через це їх дуже складно розфоловлювати). ЦЕ НЕ ТАК! Якщо я когось не фоловлю, то мені просто не подобається стиль його твіттеру, а не він сам як людина. Все!

Міф 3. Якщо видалятись для відпустки, то не слід про це всім розказувати, і цим піаритись.

Це не можливо в принципі. Людина, яка присутня в твіттер-спільноті живе достаньо в іншому інформаційному полі зі своїм жартами, інформацією та трендами. Важко пояснювати щоразу людям, чому ти не розумієш, про що вони говорять.

Міф 4.  Якщо видалятись, то видалятись вже назавжди.

Є професії, в яких присутність в соц мережах критично важлива. На жаль, такою є і галузь мого улюбленого виду діяльності. Тому видалитись назавжди для мене взагалі не варіант. Я дуже добре розумію цінність спілкування через твіттер, навіть якщо воно одностороннє.

Я часто задумувалась (і не тільки за час деактивації мого аккаунту), чи видалилась би я з твіттера,  якби працювала в іншій галузі? Це був би гарний крутий поворот в житті, який би міг його вкотре змінити. Залишила це питання для роздумів.

Міф 5. З кожним днем буде легше?

Ще одна неправда, скільки б не пройшло днів, хочеться вернутись назад. Просто немає усвідомлення до певного часу, з якими висновками хочеться вернутись назад.

Міф 6. Але все одно є можливість читати твіттер деяких користувачів (у яких не закритий профіль) по-вертикалі, або читати стрічку за хеш-тегом. І тоді змісту видалятись?

В людини є особиста прив'язаність саме до свого профілю в соц мережі, до незначних особливостей його налаштувань, до своєї стрічки. Читаючи це, вона бачить відображення свої зацікавлень та свого життя, в принципі, в дуже великій соц мережі. Читати ж твіттер по-вертикалі чи за хеш-тегом це для мене те саме, що читати книгу чи газету - цікаво, але без проблем можна відкласти в сторону, бо створив її хтось інший. А ось в стрічці контенту для своєї сторінки в соц мережі я підбираю сама, адже саме я фоловлю чи не фоловлю якихось людей.

Кінець

Я майже абсолютно переконана, що твіттер - це інформаційний наркотик. Але окрім того, твіттер - це окрема культура спілкування. Це можливість при першій зустрічі із людиною мати безліч тем для розмов, розуміти, що вас пов'язує. Це можливість для активного нетвокінгу на конференції, для знайомств із непересічними особистостями. Це можливість зовсім по-інакшому знайомитись з людьми, не зважати на відстані, які вас часто розділяють і т.д.

Головне правильно розуміти та використовувати ці можливості. Хоча слово "правильно" саме по собі поняття доволі відносне.

Ваша Оленка, раніше відома як @chorna_kiwka

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Facebook Comments
Шукаєте де зупинитись в своїх наступних мандрах? Спробуйте знайти готель чи квартиру на Booking.com

Читайте також:

29 коментарів

  1. Petro Nek сказав:

    Я от не видалявсе, але колись було таке що десь тиждень його не читав. Так само як і фейсбук. Спокуси були, але то таке. Треба було відпочити. І стосовно не подобається не читай, це я повністю підтримую. Сам так роблю. Ну і головне не забувати що ми формуємо сервіс, а не сервіс нас і тоді буде щастя.

    • chorna_kiwka сказав:

      спасибі за щастя 🙂 періоди не читання в мене також були, в них класно відпочивати, але на переоцінку своєї думки про спільноту вони мене не наштовхували )

  2. Ola_bilo4ka сказав:

    так я не зрозуміла головного…ти повернешся?:)

  3. Анонім сказав:

    Бери частково з мене приклад: я просто читаю) бо інколи проскакують цікаві твіти(новини, анонси, посилання), і інколи цікаво прочитати як справи у тих твітерян, з якими ти особисто знайомий.. але якшо немає часу – то навіть не читаю..

    • chorna_kiwka сказав:

      після повернення, теж думаю буду більше читати і менеше писати (надіюсь, що так воно і буде :)). Поробила собі трохи професійних списків ще раніше, от за ними і слідкватиму )

  4. Andrey Solovey сказав:

    Повертайся, твій твітер був одним з моїх найулюбленіших. Видалятися через те, що хтось став неадекватно себе поводити, не бачу сенсу. Я також був шокований останніми подіями в стрічці, хоча і не знаю достеменно і не розумію досі, що там трапилось. Просто мовчки спостерігав, хоча хотілося написати, що вже дістали із своїми взаємними образами та показушними анфоловами. Гадаю все устаканиться і буде добре.

  5. Toss сказав:

    Прикольно!

  6. Serhiy Pishkovtsiy сказав:

    Підтримую кожне слово.
    Люди почали занадто переоцінювати онлайн і його значення в житті. Це лише інструмент, справжня реальність знаходиться по цей бік монітору.

  7. Mint Sniff сказав:

    А я лблю твіттер за безграничність – є всі можливості не занурюватись в невеличку замкнену спільноту,

  8. jura p сказав:

    проблематика як на мене в тому, що твітер в основному це інформаційна соцмережа. і засирати його непотрібними чатиками і чимось особистим це тупо… нервує коли люди пишуть щось тільки аби писати… але як на мене саме твітер з усіх соц мереж дає можливість відносно адекватно описати і оцінити іншу людину) ..

    пс. я теж пробував брати перерву..але в даному випадку просто старався не писати… хоча не читати це важко.. бо твітер при правильному підході дає доступ швидко і ефективно отримувати інформацію з перших рук.. відповідно і економія часу.. тому відмовлятись від цього задоволення це вважаю зайвим)

  9. Igor Stefurak сказав:

    Оленка вже не торД

  10. Igor Reverser сказав:

    Взагалі нічого не зрозумів, у нашому тихому затишному ІТ-шному твіттері начебто нічого “такого” не відбувалось ) // На правах прихованої відповіді на твою репліку про зміну професії – подумай 😉
    Але, в будь-якому разі, вітаю! Вміння відмовлятись від речей, до яких уже звикла і перестала уявляти життя інакше – дуже складний і, в той же час (чи по тій же причині?), важливий елемент характеру.

  11. Kvitka_ сказав:

    Оленко розумію тебе і погоджуюся з кожним словом. Останнім часом менше читаю, менше пишу в твіттер, в силу різних причин: робота, особисте, брудна стрічка (іноді просто хочеться розбачити її, бо добре знайомі люди, починають з*ясовувати стосунки). Було навіть бажання видалитися, але із-за таких особистостей як ТИ 😉 цього не роблю. Відпочинь і повертайся, я дуже хочу бачити твої твітти в стрічці. P.S. була дуууже рада бачити тебе в Тернополі, бажаю скорішого переосмислення і повернення.

  12. А що за конфлікт? — я щось пропустив, цікаво …

  13. Анонім сказав:

    Яку проблему роздмухали з нічого 🙂 П.2. Не подобається – не читай. Все. “Особисті знайомства” ще не привід терпіти мудацьку поведінку. Тут Інтернет, толерастія не користується великим попитом. Вчіться говорити що думаєте. А не те що від вас чекає суспільство, гарна поведінка й особисто отой кловун який так дратує. А то вам сядуть на голову й звісять ноги. Й це буде не Дженна Джеймсон ;D Що мене особисто страшенно засмучує. Так починаються “конфліктні ситуації”.

  14. Igor Mykolayovych сказав:

    Хочеться вірити, що ти повернешся) Бо твої твіти завжди цікаві та інформативні. Особливо подобаються твої поради щодо літератури)

Залишити відповідь до Serhiy Pishkovtsiy Скасувати відповідь

Дякуємо!

Тепер редактори знають.