Люко Дашвар “РАЙ. Центр”

Ще одна книга Люко Дашвар, яка потрапила до моїх рук частково і через те, що майже за безцінь продавалась в Ашані. Що ж сюжет досить цікавий, з класичною для Люко Дашвар колоритною українською стилістикою. Непогана гра слів, своєрідна сюжетна лінія, яка трохи заплутана в часі.

Книга яскраво демонструє шаховий принцип українського бізнесу: чим ближче ти до короля, тим більше тобі плювати на пішаків, і тим легше ними жертвуєш ради досягнення своєї основної мети. І хоча книга чітко ділить героїв на добрих та поганих, але, на мою думку, ось ці світлі герої - Гоцик, Макс та Люба зображенні надто ідеалістично. І загалом емоційне наповнення, як на мене, слабше, а ніж в двох попередніх книгах Люко Дашвар - "Молоко з кров'ю" та "Село не люди".

Любов не виступила фактично головною лінією, її потіснив ідеалізм, який якщо чесно не говорив так прямо до душі. В першій книзі - Село не люди - мені сподобалось вміння авторки цікаво повернути сюжет, зв'язати його кінці в несподіваних місцях. А ось цій книзі, цього трохи забракло.  Загалом мені навіть складно дати відповідь на питання, а власне про що була сама книга. Можливо про те, як велике місто, великі гроші, великі сподівання загубили життя однієї дівчини. Але якщо чесно, у такому вигляді ця історія доволі пересічна - в Києві багато руйнується ідеалістичних сподівань і в наш час. І це правильно, це велике місто з високим ритмом, яке вимагає багато дій, і дуже швидких роздумів. Навряд чи це зараз місто для романтики та неквапливого попивання кави.

Читати варто для власного задоволення. Якщо Ви раніше не читали книг цього автора, я б не рекомендувала вам з неї починати. Не найсильніша її річ.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Facebook Comments
Шукаєте де зупинитись в своїх наступних мандрах? Спробуйте знайти готель чи квартиру на Booking.com

Читайте також:

Залишити відповідь

Дякуємо!

Тепер редактори знають.