Люко Дашвар “Село не люди”

Хотілось би написати, що про Люко Дашвар я чула багато. Однак такого сказати, на жаль, не можу. Доходили якісь чутки, але я досить мало читаю сучасної української літератури, аби звертати на них увагу. А ось по-справжньому моє зацікавлення ця авторка викликала, коли в одному з інтернет-магазинів книжок в ТОП-10 опинилось одразу три книги цієї авторки. Як людині, яка фанатично досліджує формування трендів та вірусів такий факт не міг обминути мене стороною. Перед прочитанням позбирала ще трохи відгуки про книги серед своїх друзів. Великий вклад у формування передочікуваннь зробив @drun_opryshok. Що ж і як результат вже менше, ніж за тиждень усі три книги в мене на полиці. Логічно читати по порядку видання, бо тоді краще приходить розуміння, коли авторка "виписалась", якщо таке трапляється. Тому саме ця книга стала першою.

Що ж.Я як мінімум не розчарувалась. Книга більше, ніж того варта. Десь в середині, книга добряче по стилістиці нагадувала Матіос в часи, коли вона була на піку свої музи ("Майже ніколи не навпаки", "Солодка Даруся", "Нація"). Але Дашвар все ж своєрідна та неповторна. @drun_opryshok розповідав, що книги такі - "о жизні". Сюрпризом для мене стало, що так можна писати "о жизні". Дуже чуттєва та дуже справжня книга. Інакше навіть не скажеш. В сучасному світі мало справжніх речей, а там здається наче час справді трохи сповільнився, та живе за якимись своїми законами. І в той же час приходить розуміння, що зараз за цими законами живе ще й досі добряча частина населення нашої країни.

Але поза сумнівом автор вміє писати, вміє писати цікаво і захоплююче, сюжет складався неначе пазл, який хтось необережно перед тим, як автор взяла його до рук, просто розкидав по злегка розквітлому полі українського села. Несподівані повороти, які ж все ж чітко вписувались у загальну лінію та стилістику сюжету. Та поза всіма цими вивертами захоплювала у свій полон та паморочила голову глибина любові, яка пронизувала всю книгу. Я не знаю чи так можна любити у сучасному світі, я не знаю чи кожен здатен на таку любов, я не знаю чи здатні ми вірити настільки сильно, аби так глибоко любити. Але є щось в книзі навіть більше, а ніж любов маленької дівчинки Катеринки до вже дорослого чоловіка Романа, є щось більше - і це життєва мудрість. Така, яка живе у Карпатських лісах, у знанні лікарських трав, які здається можуть врятувати від будь-яких хворіб, у тому як тихо тріскоче вогонь у печі чи про що розповідає мелодія колядки за різдвяним вікном.

Рекомендую книгу для читачів 20+, адже не знаю чи молодша аудиторія зможе по-справжньому оцінити цю книгу.

Facebook Comments
Шукаєте де зупинитись в своїх наступних мандрах? Спробуйте знайти готель чи квартиру на Booking.com

Дякуємо!

Тепер редактори знають.