Марек Краєвский “Голова Мінотавра”

Останнім часом твіттер все частіше стає причиною того, що я роблю щось одне, а не інше. Ось і під час останнього Форуму Видавців, я натрапила на кілька твіттів @mrpetruccio, у яких він розказував про свої враження від від останньої книги Краєвського "Числа Харона". Не знаю досі чому саме, але на другий же день купила собі і "Еринії" і "Числа Харона", а ось першої книги із львівського циклу в продажі уже на цей час, на жаль, не було. Вдячна @mrpetruccio, який позичив мені на два тижні почитати "Голову мінотавра". Бо справді читати починаючи з "Еринії" було безглуздям. Прочитала спочатку майже всю другу книгу з циклу, і ніяк не могла зрозуміти за що ж так хвалять письменника. Сам характер Попельського (головний герой книги), та і взагалі перший виток подій описано саме в "Голові мінотавра".

Досить дивна і хороша книжка в одночас. Я її читала з притиском на те, щоб краще і ближче для себе зрозуміти польський Львів. Для мене, як для екскурсовода, важливо розказувати історію міста не лише фактами та цифрами, а й настроями та емоціями, які жили в ньому інколи на протязі віків. І як Ілько Лемко мені розкрив у своїй останній книзі зовсім інший погляд на історію рідного міста, так і тут я зустрілась зі Львовом, якого більше не існує. Львова з батярами, королями, гімназистками. Львовом з численними кав'ярнями, в яких сидять не приїжджі та туристи, а прості смертні люди. З Львовом, в якому оселедець -  це делікатес.

Насправді не дуже люблю детективи, правда десь років 5 тому запоєм перечитала 3 з4 томі Шерлока Холмса, але це ж класика 🙂 А ось "Голову мінотавра" залайкала. І можливо не так за складність сюжетної лінії. Мені більше сподобалось як автор вміло зіграв з фактами про Львів, які мені були відомі, та виклав їх у цікаву історію одного львівського математика.

Останні 30 сторінок дочитувала буквально на одному подиху. І не через те, що відбувалась розв'язка. Швидше це вже був епілог. Але ніде в книзі, так як в цих 30 останніх сторінках немає такої яскравості характеру, такої складності психологічної ситуації як наприкінці. Люблю таке, люблю коли люди чинять не так, як від них того очікує суспільство, але згідно із всіма внутрішніми законами справедливості, та того як слід поступати правильно.

Загалом би рекомендувала всім, хто любить Львів, так як люблю його я , та всім, хто любить детективи.

Facebook Comments
Шукаєте де зупинитись в своїх наступних мандрах? Спробуйте знайти готель чи квартиру на Booking.com

Читайте також:

3 коментарі

  1. Petro Nek сказав:

    Класно, що книжка сподобалася. І був радий допомогти.

  2. Adelkkaa сказав:

    Читала “Числа харона”, зараз прочитала половину “Голова мінотавра”. Про книгу дізналась випадково- вчителька розказала, що детектив, подіїї якого проходять у Львові.Ну, а оскільки я дуже люблю своє місто і обожнюю детективи, то я зразу придбала одну з книжок. Ну що сказати ,я вражена. 
    Автор дууже цікаво описав старий Львів, його настрій та буття, але сам по собі сюжет мені нагадує Шерлока Холмса: головного героя ніби під копіювальний папір виведено. Але все одно книгу цікаво читати, оскільки історії різні, та й події дешо інакші.)
    +1 Числам Харона і Голові мінотавра. Скоро збираюсь прочитати третю книгу, сподіваюсь, що враження вона за собою полишить не гірші.)

    • chorna_kiwka сказав:

      знаєш чимось і в рисах Доктора Хауса вгадуються риси Шерлока Холмса 🙂 Але тут антураж Львова рішає 🙂 Гарного читання третьої книги 🙂 

Залишити відповідь

Дякуємо!

Тепер редактори знають.