Загалом я не збиралась писати підсумків року, та в один момент зловила себе на думці що все одно прокручую їх в голові, а для мене часто єдиний спосіб звільнитись від якоїсь думки - це поділитись нею з кимось.
Якщо дивитись на мій рік із зовні, то здається, що в мене саме цього року в житті стались значні зміни, основною з яких здається переїзд в Британію. Та для мене особисто (можливо тому, що я вже просто дуже звиклась із цією британською реальністю), цей рік був досить розмірений, часто депресивний, і без якихось грандіозних змін, швидше із змінами, які приходили дуже поступово.
Книжечки. На загал, по моїх соціальних мережах не можна не помітити, що я просто залюблена в хороші книги. На goodreads на цей рік я собі поставила мету прочитати 100 книг - і на момент написання цього посту я прочитала 57 книг. Це не вперше я ставлю собі таку амбітну мету, тому що коли ставила меншу, чомусь і читалось мені менше. Якщо влаштувати пошуки найкращої книги року - то це буде досить не просто, тому що усе прочитане досить різне. Моя радість цього року, що в моєму списку побільшало книг, які я прочитала англійською, і що мені досі невимовну радість приносить читання цією мовою. Тільки 5 книг було прочитано російською, і це мене теж дуже тішить - бо все більше книг почало з'являтись українською мовою. Різний досвід та знання прийшли із цих книг, наприклад, я зрозуміла, що ніколи не захочу працювати на , знайшлась , дуже грунтовно познайомилась із , трохи потішилась і так далі... Моїм маленьким пунктом (хоча це швидше "thing that matter for me") став вихід електронних книг в українських видавництвах, я щиро вдячна "" та "", що вони продають частину видань в е-форматі. Це дозволяє мені легально читати те, що мені хочеться українською, при цьому не вигадуючи велосипед як для себе з України привезти ці книги, та що потім з ними тут робити після прочитання.
Відкриття року. Загалом швидше за все їх можна виділити швидше два, а ніж одне.
Перше прийшло до мене під час прочитання книжечки про виховання діток. Ми часто себе психологічно гнобимо за те, що якусь частину свого часу прокрастинуємо, нічого не робимо, переглядаємо соціалки, чи ще займаємось якимись дурницями - адже якщо вірити всім мотиваційним книжечкам, то ми таким чином ніяк не досягнемо успіху і взагалі це все погано. Те, що відкрилось мені цього року - це те, що такі моменти насправді дуже потрібні в нашому житті, тому що допомагають нам врівноважити/заспокоїти/пережити до кінця емоції, які в нас всередині. В книжечці про діток, було про те, що діткам потрібен час, щоб усвідомити, що трапилось для прикладу в разі сварок, чи щоб допережити і доосмислити свої емоції. Думаю із дорослішанням потреба в цьому нікуди не зникає. І варто насамперед для себе пам'ятати, що ми не роботи, і що це швидше не нормально, виходити щодня із зони комфорту, і що інколи нам таки потрібне затишшя і нічого не роблення.
Друге усвідомлення, яке прийло до мене із дуже різних насправді каналів це поняття - визначення себе. В досить попсовій книзі , один головний герой говорить в певний момент, про складний момент, в житті героїні, що так, це сталось і це погано, та це не повинно визначати її. Загалом тут (маю на увазі Лондляндію) я дуже часто в поп-культурі зустрічаюсь із цим поняттям "define you", і хоча воно б мало перекладатись на українську як самовизначення, та це слово чомусь не передає весь зміст, який в нього вкладають медіа. Для прикладу в одній феміністичній рекламі (тут такого трішки є) одна із дівчат сказала: "Я хочу бути тією людиною, яка визначає мене". Якщо дивитись серіал "Друзі" в оригіналі, то в одній із серій першого сезону теж можна зустрітись із цим поняттям. Там один із хлопців Фібі говорить про те, що вони от належать до цієї маленької спільноти, тому що вони хочуть, щоб вона їх визначала. Після життя в Україні мені було досить незвично чути і ще складніше усвідомлювати це поняття, тому що для мене Україна, це все-таки країна, де дуже люблять вішати ярлики (і це не тільки в поганому змісті). Для прикладу, робиш щось визначне в якійсь із публічних сфер (наприклад, відкриваєш соціальне підприємство) і даєш кілька інтерв'ю на цю тему, і чомусь одразу здається, що це підприємство визначає тебе, і очікування в суспільстві від цієї людини починають будуватись із врахуванням цього. Та це впринципі байдуже, що там суспільство, а от те, що ми самі від себе починаємо очікувати рух виключно в цьому напрямку, то це вже дивно. Чи з негативних ярликів, це наприклад мати, що виховує сама дитинку. Здається, значна частина суспільства ставить в такому випадку хрест на особистому щасливому житті матері. І так далі. А хотілось би як? Хотілось би, щоб ми насамперед визначали себе, визначали ким ми є для себе всередині, і вже потім можливо дослуховувались до суспільства навколо. Все це звісно написано від мене суб'єктивно, і може бути і так, що я єдина людина, яка проживала в Україні, та відчувала себе так.
Лакшері моменти року. Їх всього було три, моїх дуже казкових магічних моментів, коли було відчуття - що от воно лакшері життя ). Перший з них був, коли я каталась на велосипеді з міського прокату біля Ейфелевої вежі ввечері, коли вона почала світитись. Другий момент - це кавування на даху музею науки "Немо" в Амстердамі лежачи, в якійсь дивній штуці, яка була і колом, і лавочкою, і сонячною батареєю одночасно, і розглядаючи місто. І останній мій момент, який був для мене як з вирізаний з якогось фільму - це спостерігати захід сонця в Фірі на острові Санторіно (цей момент, взагалі перетендує на місце одного із найкрасивіших моментів в моєму житті). Який загальний висновок я для себе зробила із цих моментів? Що для того, щоб пережити те, що справді подобається і зігріває душу, і наповнює тут і зараз просто від краю і до краю, не потрібно дуже багато грошей, чи якихось дорогих покупок/речей (для прикладу вхід на дах музею науки в Амстердамі взагалі безкоштовний), а потрібно просто слухати себе і свої справжні бажання, вчитись відчувати і розуміти, що може зробити тебе щасливою не згідно соціально прийнятих норм, а так як ти це відчуваєш.
Покупка року. Можливо банально, та покупкою року (хоча якщо точніше подарунком року, бо придбав мені її чоловік) стала курточка від Columbia, в якій я успішно проходила пів-літа (привіт, британське літо) і пів-зими - . Вона мене дуже тішить і зігріває дуже часто в цьому трішки незвичному місцевому кліматі.
Місто року. Лондон, люблю його просто безмежно.
Події року. Цього року одразу в кількох моїх близьких друзів та знайомих з'явились маленькі кнопочки. Я безмірно тішусь за них і дуже хочу, щоб вони росли здоровенькі і тішили своїх батьків.
Кар-кар-кар'єра. Цей рік пройшов без якихось великих зрушень в кар'єрі, принаймні для мене внутрішньо, хоча Інгвар і стверджує, що я дуже виросла технічно, але маю право йому не вірити Р) З приємного, цього року здебільшого завдяки переїзду, і тому що в Британії в рази більше можливостей, мені вдалось побувати на кількох дуже класних технічних конференціях та подіях. Зокрема, це (для мене це найкраща конференція цього року), , , , (особливе спасибі нашому ментору на цій події), (побувала в офісі місцевому Google), а також декілька дуже класних мітапів серед яких і зустрічі (саме на цих мітапах я побувала в офісах Facebook, Bloomberg і так далі).
Мрія, яка збулась. Маленьке особиста відкриття року - мрії здійснюються швидше, якщо про них розповідати правильним людям. Ще живучи в Києві, я дуже хотіла потрапити на виставу , і розповіла про це чоловіку майже одразу по приїзду в Британію, тому що тут вони виступають досить активно. І хоча квитки на них не з дешевих, та на початку осіні ми побували на їх виставі і це було дуже!!! круто. Інша мрія, яка відбувається саме в ці дні - це відвідини вистави про Гаррі Поттера. Це мої перші відвідини сучасного театру (я тут маю на увазі саме сучасного, а не модерного). І я просто під враженням наскільки візуально стильно можна подати багато рішень.
London is a capital of Great Britain. Не знаю чому, але я собі думала, що з переїздом в Британію, я відчую якесь різке покращення в своїй англійській. Ага! Мрійниця! Мені звісно складно об'єктивно оцінити свій рівень, бо я дивлюсь на це все із середини, та якогось мега вау ефекту не вийшло. Взагалі це не просто ось так опинитись в англомовному середовищі, і хоча я і раніше мала досвід життя до тижня часу виключно в англомовному середовищі. Не просто не тому, що не можеш пояснити що тобі потрібно, чи вирішити ось по роботі чи в побуті, складно було насамперед тому що було дуже складно виражати себе, спонтанно і влучно жартувати, розуміти дотепи, загалом не просто функціонувати в новому середовищі, а повноцінно бути собою, але з іншою мовою. На щастя, воно якось прийшло/приходить потрохи саме.
На наступний рік хочеться різного, але і ще більш особистого мабуть, ніж в 2016 році. Одна із найбільших хотілок - це щоб сюди до нас в гості приїхали і мої, і Інгварові батьки, хочеться для себе ще більших позитивних зрушень в кар'єрі, ще трішки екзотичніших подорожей, і в той же час, хочеться, щоб відчуття дому, яке з'явилось тут в Британії, тільки росло і збільшувалось. І звісно багато хороших книжечок
Вас також зацікавить:
Дякую!
Тепер редактори знають.