Про довіру і ще трішки

Не так давно відлунали останні акорди DubnoTwEvent. Було приємно в ньому приймати участь та розважатись під час події. Організовувати щось в маленькому містечку ще та атракція. Різним людям із події запам'ятались різні речі - комусь пиво по 5 грн, комусь замок із кімнатою тортур. ;). Мені ж тоді в пам'ять запала доповідь Олі Перехрест. І особливо одна із її частин. Оля ділилась власним досвідом пояснення батькам, що таке твіттер та особливостей взаємодії в цій соц мережі. 

Тоді Оля сказала, що для нас ця мережа є трохи парадоксальною Адже з дитинства нас батьки вчили не розмовляти ні з ким стороннім та незнайомим. А в твіттері ми тільки те і робимо, що балакаємо із незнайомими нам людьми. В дитинстві нас вчили не довіряти людям, яких ми не знаєм, або знаємо погано. Але в твіттері можна їхати на другу частину України гостювати до людини, яку ти ніколи не бачив в житті. І це нормально. Чомусь ми це сприймаємо нормально.

І зовсім недавно, під час одного надто рішучого кроку в своєму житті, я задумалась, а чи й справді ми не схильні довіряти іншим людям? Не так давно в мене в маршрутці вкрали гаманець, і одна із думок, які в мене виникли в кілька перших хвилин після виявлення крадіжки була: "Ти занадто розслабилась. Це реальний світ. Тут не можна нікому довіряти. Тут насправді усім до тебе байдуже."

Але в той ж час, ми насправді протягом дня довіряємо своє майбутнє, а інколи й життя зовсім стороннім людям. Адже чи дає вам хтось гарантію, що ваш перукар завжди зробить вам найвдалішу стрижку, стоматолог правильно полікує всі зуби, а водій маршрутки справиться із керуванням, коли їхатиме по суцільній ожеледиці? Звісно частково нам це підказує досвід, ми пробуємо підкріпити свою віру беручи рекомендації в людей, коли шукаємо справді важливого спеціаліста. Але все ж - це не гарантії.

Хто коли-небудь стопив, той теж знає, що ніхто не дасть гарантії, що в машині, яка зупинилась не сидить маньяк. Але ми сідаємо в неї. Не через бажання відчути адреналін, а через те, що віримо. Віримо абсолютно незнайомим людям. Думаю вміння довіряти незнайомцям це те, що приносить нам якусь певну частку насолоди. Нам подобається вірити в те, що люди хороші. І хто зна чому так.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Facebook Comments
Шукаєте де зупинитись в своїх наступних мандрах? Спробуйте знайти готель чи квартиру на Booking.com

Читайте також:

Теги:

6 коментарів

  1. Petro Nek сказав:

    Щодо твітера я б не сказав що ти довіряєш незнайомим людям. Ти вже в процесі реплаїв, ретвітів з ними знайомишся. Звичайно, що може бути що в твітері людина зовсім інша ніж в житті, але здебільшого поведінка корелює.

  2. Petro Nek сказав:

    Ну і мені важко довіряти чужим людям )

    • chorna_kiwka сказав:

      але ж ти не так давно зміним перукаря, та здаючи на права вірив, що ось ц люди всупереч “неофіційно встановленним” правилам приймуть нормально екзамени без взяток )

      • Petro Nek сказав:

        Я так і не отримав права, завалив водіння, два рази не правильно зупинився 🙂 І перукарню я випадково поміняв )

  3. zymova сказав:

    деяким людям ми змушені довіряти. мене от завжди напрягає, коли комусь треба давати свої паспортні данні, інн та решту інформації про себе.або взагалі паспорт лишати чужій людині. плювати, що вона якийсь там держслужбовець. це ж страшенний ризик. але водночас і вимога багатьох установ та організацій. от маршрутки я тому і не люблю, бо колись був період, коли ми з колегами обідали в столовці, в якій обідали маршруточники. і ми бачили як вони обідають. потенційно п’яному водію важко довіряти.
    і все ж таки „усім до тебе байдуже“ дуже вже гіперболізовано та песимістично. багатьом, але не усім. а може навіть і певній кількості, але не більшості. от в це мені поки що віриться. бо як то кажуть „були прецеденти“ і тому я в це вірю. не всім байдуже. і добрих людей дуже багато.

  4. Anatoly Melnyk сказав:

    Мені здається тут все просто. Довіряєш незнайомим за замовчування (навіть не думаючи про це й не усвідомлюючи чому так); а не довіряєш, якщо відчуваєш щось не те або не так з тією людиною (головне в цей момент не почати довіряти, бо типу ти всім довіряєш і тій людині теж. тоді можна чекати сюрпризів). Це що стосується незнайомих людей. А якщо вже знайомі, то людина якщо брехала – значить їй довіри немає, якщо ні разу не брехала, то можна довіряти далі. Але тут теж нема гарантій (до дружної компанії водія маршрутки й стоматолога приєднуються друзі, яким немає більше віри)… 🙂 ось так

Залишити відповідь

Дякуємо!

Тепер редактори знають.