Не так давно відлунали останні акорди DubnoTwEvent. Було приємно в ньому приймати участь та розважатись під час події. Організовувати щось в маленькому містечку ще та атракція. Різним людям із події запам’ятались різні речі – комусь пиво по 5 грн, комусь замок із кімнатою тортур. ;). Мені ж тоді в пам’ять запала доповідь Олі Перехрест. І особливо одна із її частин. Оля ділилась власним досвідом пояснення батькам, що таке твіттер та особливостей взаємодії в цій соц мережі.
Тоді Оля сказала, що для нас ця мережа є трохи парадоксальною Адже з дитинства нас батьки вчили не розмовляти ні з ким стороннім та незнайомим. А в твіттері ми тільки те і робимо, що балакаємо із незнайомими нам людьми. В дитинстві нас вчили не довіряти людям, яких ми не знаєм, або знаємо погано. Але в твіттері можна їхати на другу частину України гостювати до людини, яку ти ніколи не бачив в житті. І це нормально. Чомусь ми це сприймаємо нормально.
І зовсім недавно, під час одного надто рішучого кроку в своєму житті, я задумалась, а чи й справді ми не схильні довіряти іншим людям? Не так давно в мене в маршрутці вкрали гаманець, і одна із думок, які в мене виникли в кілька перших хвилин після виявлення крадіжки була: “Ти занадто розслабилась. Це реальний світ. Тут не можна нікому довіряти. Тут насправді усім до тебе байдуже.”
Але в той ж час, ми насправді протягом дня довіряємо своє майбутнє, а інколи й життя зовсім стороннім людям. Адже чи дає вам хтось гарантію, що ваш перукар завжди зробить вам найвдалішу стрижку, стоматолог правильно полікує всі зуби, а водій маршрутки справиться із керуванням, коли їхатиме по суцільній ожеледиці? Звісно частково нам це підказує досвід, ми пробуємо підкріпити свою віру беручи рекомендації в людей, коли шукаємо справді важливого спеціаліста. Але все ж – це не гарантії.
Хто коли-небудь стопив, той теж знає, що ніхто не дасть гарантії, що в машині, яка зупинилась не сидить маньяк. Але ми сідаємо в неї. Не через бажання відчути адреналін, а через те, що віримо. Віримо абсолютно незнайомим людям. Думаю вміння довіряти незнайомцям це те, що приносить нам якусь певну частку насолоди. Нам подобається вірити в те, що люди хороші. І хто зна чому так.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.