Про ціну та цінності

Спочатку хотіла написати це як твіт, але зрозуміла, що не поміщаюсь в 140 символів. Зараз читаю чергову книгу про справді велику компанію (цього разу про General Electric) і также, як і в книзі про Zappos, значну частину своєї уваги керівник компанії в ній приділяє питанню цінностей. В якийсь поворотний момент історії в розвитку цієї коропорації цінності навіть стали ключовим фактором при управлінні всім менеджментом компанії. І ось я собі вкотре задумалась, як компанії в Україні існують не усвідомлюючи та не виокремлюючи свої власні цінності.

Але потім думка побігла далі. Я на мить задумалась - а які цінності в нашої держави? І тут чомусь згадалась назва ще однієї бізнес-книги - "До чорта ціни! Створюйте цінності". Отож, що ми маємо - ціну і цінності. І саме в цю мить мені подумалось, що наша країна - це країна, де більшість речей мають ціну, але не мають цінності.

Вища освіта? Запросто, певна кількість грошей, і ви отримаєте або диплом, або можливість вчитись. Але чи пробуджує сучасна освіта розум до пошуків та навчання, чи вчить вона основам лідерства та самодисципліни?

Пенсійне посвідчення? Запросто купити, але з ним же вас і часто можуть вигнати з громадського транспорту, бо воно не має в очах водія цінності в плані поваги та розуміння за що воно дане цій людині.

Робота? Чомусь і, на жаль, мені так видається, що значна частина українців ходить на роботу не аби працювати та творити щось нове, а лиш аби отримувати зарплату. Знову ж таки ми маємо свою ціну - зарплату, але ми зовсім не думаємо про цінності, які творимо.

В нас все продається, і все купується. Україна - країна, яка має ціну, але не має цінностей.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Facebook Comments
Шукаєте де зупинитись в своїх наступних мандрах? Спробуйте знайти готель чи квартиру на Booking.com

Читайте також:

8 коментарів

  1. Roman Zhovnirchyk сказав:

    Погоджуюсь і хочу додати, що не тільки українці ходять на роботу тільки заради зарплати. Маю можливість слідкувати за однією капіталістичною країною, і там велику частину людей цікавлять виключно гроші.

  2. Petro Nek сказав:

    Так це не тільки в нас, це так всюди. Не можна щоб всі працювали за цінності так само як і не можна щоб всі працювали за ціну. У всьому має бути баланс

    • chorna_kiwka сказав:

      Щодо роботи погоджуюсь, що у всіх точно не вийде. Адже цінності сформовані СЕО компанії це насамперед його бачення, як компанія може стати ще більш успішнішою. Тобто мова навіть в цінностях насправді про гроші.

      Але я мала на увазі трохи ширше,в нас значна частина людей вибирає не тільки місце праці, а й галузь за рівнем зарплат, це ніби то й ок, бо регулює ринок праці за допомогою такого простого інструменту. Але за відсутності нормально сформованого почуття вартості цінностей маємо те, що маємо, коли “пляшка пива коштує менше за пляшку соку”. Просто хочеться, аби люди переставали бути споживачами послуги “робота”, і більш активними творцями на своїх місцях праці.

  3. Згодна з думкою Petro Nek:”Не можна щоб всі працювали за цінності так само як і не можна щоб всі працювали за ціну. У всьому має бути баланс”
    На різних етапах у кожної людини різні цінності, класична Піраміда Маслоу. Коли вона має і достаток, і житло, і сім’ю то вже аж тоді думає про самовираження…про цінності, грубо кажучи.

    • chorna_kiwka сказав:

      🙂 Люблю цей приклад із пірамідою Маслоу. Насправді сам же психолог спочатку ввівши цей термін та візуалізацію, досить скоро сам від неї відмовився. І тут мабуть можна спостерігати певний тип синергії. Нам розповідають про цей підхід до наших потреб на тих кількох нещасних парах з філософії, і ми підсвідомо починаємо думати цими категоріями, таким чином підтверджуючи, що це правило вірне.

      Мені можна закинути надмірний ідеалізм, але якщо для прикладу загадати вчителів середньої школи у Фінляндії. В них саме ця професія вважається однією із найпрестижніших. Як відомо фінська середня школа вважається найкращою в світі. В той же час, вчителі отримують в ній доволі середню зарплату по мірках Фінляндії. Але вони усвідомлюють, яка насправді цінність закладена в їхній роботі – адже від них залежить майбутнє покоління.

      Для прикладу уявіть собі на мить якусь вечірку і люди між собою знайомляться. Якщо це в Україні і якась пані скаже, що вона вчитель початкових класів – її пожаліють. А в Фінляндії їй би позаздрили.

      В країніх випадках в житті – робота це справді насамперед ради грошей, але навіть тоді її можна робити з душею, якою б вона не була.

  4. Vampirynka сказав:

    десь повинні бути ті цінності. якщо ми не поважаємо старших людей, освічених, професіоналів, то кого тоді поважаємо? якщо тих, хто нехтує принципами, пробиваючись у житті, і тих, хто заробляє шалені гроші, не переймаючись відповідальністю за результати роботи, то це і показує нам наші справжні цінності: понти, подачки і посередність :/

  5. Bunyk сказав:

    Ну я не можу тут не поділитись промовою про цінність ціни: http://vityok.livejournal.com/138046.html

    Так, в нас і багато де в світі ціна не така цінна, але це все через надлишок корупції і соціалізму. 🙂

Залишити відповідь до Petro Nek Скасувати відповідь

Дякуємо!

Тепер редактори знають.