Уже давно насправді збиралась взятись до цією книги. Чула про неї схвальні відгуки від @blogoreader. І ось повернення із фестивалю вина, подарувало мені 4 години, частину з яких і було витрачено на цю книгу (решту часу за своєю звичкою вляпувалась в чергову історію).
Чи сподобалась мені книга? Так. Найбільше вона мене вразила в тому, наскільки вона надихає приймати рішення, робити маленькі кроки, та працювати, працювати та ще раз працювати.
Але насправді враження досить різні. Деякі мої уявлення про ведення малого бізнесу підтвердились (наприклад, про низький рівень офіційності при спілкуванні з клієнтами). Зовсім новою для мене виявилась інформація про слова, які не варто вживати в веденні бізнесу (“потрібно”, “можливо” і т.д.). Хоча в одному випадку з мого життя, мені вживання слово “можна” в ТЗ вже вилізло боком, що в результаті люди звісно ж не виконали цього пункту ТЗ. Абсолютно погоджуюсь з тим, що людині краще всього працювати, коли вона сама і що рівень розвитку людини, залежить від того в які умови її помістити.
Паралельно з цією книгою, дочитувала біографію Стіва (то для мене нормальна практика читати до 10 книг одночасно), і в деякі моменти скидалось для мене, що всі принципи перетягнуті з яблука. Але коли вже дочитувала книгу, таки ні, я помилилась, ця книга зовсім інакша.
Але це не вперше, я помилилась в змісті книги. Ще до того, як прочитала хоча б одне слово з книги, назва викликала зовсім іншу змістову асоціацію. Думала, що це буде одна конкретна лайфсторі, де люди зробили взагалі все не так, як прийнято робити. і мова тут не про корпоративну етику чи методики тімбілдінгу, а про саму технологію, яка була б покладена в основу бізнесу. Помилилась 🙂
Загалом – дуже сподобалось, і що значно важливіше – дуже надихаюче. Дуже рекомендам всім, хто як і я намагається боротись із своєю ліню 🙂
Дякуємо!
Тепер редактори знають.