Вперше в своєму житті ходила на допремєрний показ. Чула/читала, що такі заходи відвідують впливові журналісти та критики, а також цінителі мистецтва і ніколи тоді навіть не думала, що колись потраплю на один з них.
Дивитись фільм на такому показі, і просто дивитись фільм, для мене особисто виявилось двома досить різними речами. Сьогодні під час перегляду дивилась його більш скептично та критично, ніж зазвичай.
Загалом мені фільм сподобався. Я б не бралась називати його шедевром, бо до такого йому звісно що ще далеко. Цікавий, трохи закручений сюжет (в легкому стилі детективів, та фільмів класу “Дуже довгі заручини”, “Код да Вінчі”, “Шерлок” і т.п.), стильно зняті динамічні сцени ближнього плану.
З того, що не те щоб не сподобалось, а залишилось для мене не до кінця зрозумілим – це відеотелефон між Гітлером та ще якимось військовим на початку фільму. Якась напівкомедійна та епатажна річ з того вийшла – зразу по залу пронеслось “О! Скайп!”. Не зовсім було зрозуміло, і введення деяких неправдоподібних артефактів у фільм, як ось наприклад Палацу Рад (ніколи не існуючої будівлі у Москві). На ці деталі, мені звернув @dvankevich , за що я йому вдячна, бо потрохи цей фільм починав втрачати для мене звязок з реальністю (недавно була в Москві, і обходила там пішки половину центру +/- краєвиди мали б бути знайомі).
Для себе я пояснюю це все тим, що автор хотів більше відійти від реальності та зосередити увагу глядача на внутрішніх протистоянннях, які зображено у фільмі. А все що було б із-зовні мало б тільки підкреслити це все.
Любовна лінія у фільмі класна,у всіх розуміннях цього слова. Гра акторки, та й самі сцени прості та зіграні на “5+” . Та й загалом актори, на мою думку виклались на славу. І єдине що насправді підкачало цей фільм, знову ж таки на мою скромну думку, що він не витриманий у якомусь одному напрямку. Оскільки сприймати його чисто як стилізований детектив, складно через невідповідності та надмірність емоційних сторін. Стьоб як на мене також не вдався, так як і не вдалось оцими зовнішніми невідповідностями підкреслити емоційну лінію боротьби людини із системою.
Загалом враження від фільму позитивні, +/- під мій смак, бо загалом люблю фільми дотичні до другої світової війни та стилізовані детективні сторі. Але назвати фільм серйозним, чи таким що здатен захопити і протримати в напруженні увесь час – навряд чи.
Якщо виразити зміст фільму однією фразою, чи то пак одним твітом: “Скільки не намагайся переграти систему, у тебе це все одно не вийде. Навіть якщо ти її вождь“.
Загалом рекомендам як непоганий фільм, аби з друзями ввечері сходити в кіно та подивитись щось під пиво – не бойовик і не комедію.
Ще раз дякую Роману Голубовському за запрошення на цей фільм.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.