книги Прокоментуй!

AirPano. Світ з висоти. Найкращі фотографії

AirPano. Світ з висоти. Найкращі фотографіїМи рідко купуємо для себе такі книги. Здебільшого все ж зупиняємось на чомусь написаному в художньому жанрі чи купуємо щось в сфері саморозвитку чи бізнес чтива. А такі книги залишаємо для подарунків друзям, які так ніколи і не даруємо.

Маленький секрет - такі книги потрібно купувати для саме себе. І можна ще для когось звісно 🙂 Continue Reading "AirPano. Світ з висоти. Найкращі фотографії"

країни, міста, різне Прокоментуй!

10 речей, які я не знала про Грузію

1. Найкращий GPS та довідник – ваш язик

Загалом я дуже люблю самостійність в подорожах, тому всю інформацію, яку можна дізнатись з Інтернету намагаюсь звідти і взяти. Однак Грузія це доволі інша країна. Тут частіше, а ніж зазвичай ми питались дорогу в звичайних людей. Окрім того як добратись до яких об’єктів ми часто питались і просто у людей, де можна смачно поїсти, та що це навколо нас прямо зараз. До кінця поїздки відчуваєш, що ось це так дуже навіть нормально спілкуватись із незнайомими людьми. Continue Reading "10 речей, які я не знала про Грузію"

різне 5 коментарів

#10місцьУкраїниДеМріюПобувати

Вчора ввечері по Твіттеру пробігся невеличкий флеш-моб, який мені особисто дуже сподобався. Твітеряни за хеш тегом #10місцьУкраїниДеМріюПобувати писали місця в Україні, куди прагнуть поїхати. Ініціатива хороша тому що промотує внутрішній туризм, що завжди добре. Адже знати свою країну і побувати в усіх її цікавих закутках - це мрія справжнього українця. Долучилась і я до цієї ініціативи, але із ще більшим задоволенням просто потім гортала стрічку за хеш-тегом. Дуже часто твітеряни називали як мрію для поїздки розрекламований Тунель Кохання (містечко Клевань) та Припять/Чорнобиль (не розумію я людей, яких тягне в це місце). Continue Reading "#10місцьУкраїниДеМріюПобувати"

різне 6 коментарів

Львів’яни на декілька днів

Дивовижні ці люди. Ні,я не жартую. І справді дивовижні.

Спочатку кілька десятків годин в поїзді… а ні, все починається раніше. Десь мабуть із фрази, кинутої друзям в майже не важливій манері. "Я таки купив квитки до Львова". Друзі в цей момент злегка усміхаються, ніхто нічого здебільшого не каже, або якщо хтось був раніше в тому місті, то обов'язково порадить кілька кафе.Адже то тільки в інших містах люди приїжджають, аби гуляти по вулицях. У Львові ж одна з основних мандрівок, це мандрівка між маленькими та затишними кав'ярнями та шумними та задерикуватими барами. Ніхто нічого не скаже, але багато в глибині душі трохи позаздрити. Адже вони б теж хотіли до Львова. Continue Reading "Львів’яни на декілька днів"

події 1 коментар

Мандрівний квітень

Склалось якось так, що квітень видався аж надто роз'їзним місяцем. І дух цьому місяцю задала випадкова зустріч із колишнім співробітником, який сказав фразу - "О! Ти так багато їздиш!". Я собі подумала, що і справді колись я багато подорожувала, і чому б цим активно не зайнятись саме в квітні.

Першим містом був Харків (4-8 квітня), в яке ми поїхали разом із @anima_vera в основному заради відвідання центральної події TEDxKharkov. Просто безмежно вдячна @VitaliusBiz за проявлену гостинність і за те, що показав все місто саме таким. Мабуть саме завдяки йому я полюбила Харків назавжди. Не зважаючи на його доволі сучасний характер, це місто багатьох загадок та випадкових знахідок. Де ще можна знайти місце, де зупиняється час, купу драматичних театрів, неймовірну і дуже медитативну канатну дорогу.

Continue Reading "Мандрівний квітень"

міста 11 коментарів

Амстердам. Місто твоєї присутності

Автор фото: @Ola_bilo4ka

Місто спянило одразу. З першого ж подиху, а ще краще сказати з першого ж погляду. Все, абсолютно все навколо це красиво. І спянило не гламурною красою глянцу, чи холоднечою барокових чи готичних споруд. Було паморочливо від відкритості - величезні вікна, відсутність стереотипів, люди, які обідали чи вечеряли, виносячи столики із власного помешкання та ставлячи їх просто на вулиці.

Було багато всього - прогулянок по кварталах, які ще кілька років тому відлунювали тривожними забороненими плодами пристрасті, а зараз перетворились просто на частину екскурсійного маршруту, посиденьки в закладах, де до недавна була тільки кава,а ще багато води, води усюди, і звісно просто шалена кількість велосипедів. Ми ще першого дня запідозрили, що їх набагато більше, а ніж мешканців у місті. І були таки праві. При загальному населенні 800 тис, в місті знаходиться більше півтора мільйонів велосипедів.

Я була б не я, якби не потягйнула своїх друзів в музей науки, який в Амстері має форму корабля, та носить чудову назву "Немо". Музей просто фантастичний. Десь приблизно на голову вищий, а ніж музей в Барселоні, та в кільканадцять разів більший, а ніж музей в Москві. Експонати інтерактивні та в стилі міста. Наприклад несподівано для себе знайшли цілий поверх присвячений сексу та стереотипам сприйняття краси.

Були ми в музей Рембранта, і якщо ви не великий-великий фанат цього художника - не рекомендам. Музей меморіальний, і його шедеврів, на жаль, там досить мало. А ось музей Ван Гога - просто няма. Все те, що переглядалось і в що я була закохана із самого 10 класу (відколи вперше побачила ці шедеври) - все це по-справжньому, і з непідробною енергетикою. Якось так, що Ван Гога треба дивитись саме в Амстері. Тільки тоді розумієш про що насправді це все.

Найкращою частиною подорожі стала чудова компанія двох чудових людей, і за посередництвом моїх друзів @Rostyslav і @Ola_bilo4ka ! Ви просто моє все! Адже тільки завдяки вам враження такі повні та яскраві 🙂 Вдячна за дні та ночі 🙂

Найважче з того всього було повертатись в Україну. І не тому, що хотілось залишитись в місті, ще його пооглядати. Загалом як і кожне інше місто, так і Амстер дозволив мені пізнати свою душу за 2-3 дні. Не хотілось вертатись, бо тут в порівнянні все більше відчувається #журбинка. І вона в усьому. В закритості людей, в дибілізмах управління країною, в  непевності в завтрашньому дні. Чому так? Чому в країні, що зовсім неподалік від нашої, люди думають про свої маленькі проблеми - в якій пекарні краще хліб купити, чи не зносились ще в дитини черевики, куди поїхати відпочити на вихідні чи просто яку музику послухати ввечері? Чому ж в нашій країні на противагу мабуть немає жодної людини, яка хоча б раз на тиждень не задумувалась - а що далі? А як зробити так, щоб через декілька років, освіта яку я отримав сьогодні офіційно визнавалась, як зробити так, щоб мова, якою говорили ще твої прадіди і далі залишалась державною? Що від тебе залежить, аби після закінчення виборів хоч якась сума в гаманці не втратила купівельної спроможності за декілька днів, якщо не годин?

Це складно, вертатись сюди, але тут нам місце.

книги Прокоментуй!

Азіатський потяг

Одна із найнеймовірніших книг, що потрапляла мені до рук. Ця книга перевернула мої уявлення про подорожі якщо не з ніг на голову, то хоча б на 90 градусів. Авторка книги - молода дівчинка, яка здійснивши мандрівку свого життя довжиною в кілька місяців написала про це захоплюючу книгу.  І книга манить до себе, не неймовірними пригодами чи шаленою романтикою подорожей. А тим що вона справжня. В ній багато розповідей як про вдалі, так і про невдалі експерименти під час подорожі, вона просто переповнена практичними порадами, як почати самостійно так подорожувати.

Основна ідея - якщо ви хочете подорожувати, вам не потрібно багато грошей, вам потрібно лише дуже цього захотіти та почати подорож! І часто подорож на яку ви витратите 100$ буде набагато яскравішою та позитивнішою, ніж коли б ви витратили 1000$.

Книга потрапила у мої руки від надзвичайної людини - дівчини, яка своїм уявленнями та стилем свого життя, щоразу, як і ця книга, перевертає мій світ з ніг на голову. І щоразу вона якимось тільки їй зрозумілим способом доводить мені самій - мрії здійснюють, наше суспільство ще може жити за строгими принципами моралі, подорожувати реально - навіть дуже далеко світ за очі. Читалась ця книга просто на одному диханні в доволі незвичному місті - поїзді Львів-Москва. І всі п'ять годин, які пішли на це заняття, насправді мені здавалось, що я не їду в плацкарті а мандрую далекою Азією 🙂 Навіть трохи здивувалась, коли дочитавши підняла очі, і зрозуміла, що я у вагоні 🙂 Таке ось 🙂

Книга знаходиться у вільному доступі на жж авторки - і я дуже рекомендую вам її прочитати, якщо в и хоч коли-небудь мріяли про подорожі. Якщо у вас є рюкзак, будь-якого розміру, якщо при вигляді екзотичних країн у вас щось ворушиться всередині, якщо ви мріяли колись чкурнути світ за очі - просто маст рід!

http://alishha.livejournal.com/40818.html