Про цю подію, я чула мало не відколи я є в твіттері, і тому зовсім не дивно що в мене сформувався образ її, як легендарної твіттерянської тусівки )
Зазвичай мої травневі свята минають у чарівному містечку Судак (Крим) під звуки танго, але цього року у зв’язку з серйозними планами потрапити в Литві на Mediabarcamp, початок травневих свят виявився вільним. Отож план було складено, у зв’язку з напруженим графіком поїздок Львів-Ужгород-Львів-Київ-Вільнюс-Анупрішкец, я дуже-дуже вдячна Олі, що склала мені компанії в поверненні до Львова в 5 ранку “чудо-поїздом”.
Для багатьох Ужтвівент почався ще за два дні до самого івенту у Львові з приїзду Кийнету, походу на нічний Високий Замок, та інших просто чудових речей ). І так препаті тривало цілих два дні. Шкода, що майже не вдалось на нього втрапити – робота екскурсовода не дає можливості відпочивати в ті дні, коли в нормальних людей свята.
Сама ж поїздка почалась із загубленого Оленкою чемодану, наших з Олею теревеней на протязі декількох годин,а потім чудової ранкової прогулянки по самому місту. І хоча в Ужгороді я була не вперше, але попередні враження вже встигли добряче затертись, і все сприймалось дуже свіжо ))). Що сподобалось в місті? Все 🙂 Сакури, які цвітуть просто на вулицях, річка, яка просто зачаровує погляд, а після обіду ще й подарувала таку бажану прохолоду, затишність архітектурного планування, БОГРАЧ(!!!). Більше всього чомусь пам’ятаються якісь дрібнички (то мабуть тому, що я невиправна фурнітурщиця): незвичні грати на магазині муз. інструментів (у формі нотних рядів з нотками), маленька кафешка, де всередині стояв мотоцик, під стелею висіли гасові лампи, стояли стародавні праски, а на столику було відділення буккросингу )
Часто про Львів кажуть, що туди варто їздити, бо це ніби частинка Європи, але щоб потрапити туди віза не потрібна. Для мене Ужгород теж став представником такого трохи іншого світу зі своїми традиціями та маленькими горбатими вуличками. Мабуть немає кращої пори, щоб відвідати це місто, а ніж початок травня. І мабуть немає кращого місця в світі, в якому можна було б закохатись.
Що ж до самого івенту, то знову ж таки сподобалось майже все. І спікери були позитивні і багато доповідей мали не кеповий характер. Публіку звісно ж порвав @tdyoma, який, якщо не збавить темп, зробить Копичинці культовим містечком України. Ми з Олюською побавились в конкурс сфотографувавшись з ексклюзивною сумкою з надписом “uzhtwevent”. І хоча потім за результатами в соціалках, сумку виграла Оля, на роботу з нею ходжу тепер я 🙂 Оляська ж ходить із сумкою, яку я отримала в подарунок – MapBag-ом. І хоча моя коліжанка Юля, колись займалась промоцією “Обжерок”, наїлась я їх по саме нікуди саме на #uzhtwevent. Вночі було трохи зажигання в місцевому клюбі, а потім кілька кав на вокзалі та рідний Львів, після 5 годин у чудо-поїзді )
Висновки з чудо-поїзда: другий клас вагонів в Україні це не завжди один і той самий стандарт, це взагалі можуть бути дико різні вагони як по зручності, так і по температурі. Загалом не їздіть цим потягом )
Що можна сказати загалом? Гарно так їздити до друзів на івенти, приємно приїжджати отак в офіційно чуже для тебе місто, де тебе по-справжньому чекають, приємно бачити всіх-всіх, кого читаєш інколи вечорами чи ночами, або ж в нестримно тісних маршрутках, бачити всіх, спілкуватись, і відчувати, які ви всі кльові, кои в варіанті 3D.
Отож до зустрічі на #lvivtwevent 😉
Дякуємо!
Тепер редактори знають.