Ми рідко купуємо для себе такі книги. Здебільшого все ж зупиняємось на чомусь написаному в художньому жанрі чи купуємо щось в сфері саморозвитку чи бізнес чтива. А такі книги залишаємо для подарунків друзям, які так ніколи і не даруємо.
Маленький секрет – такі книги потрібно купувати для саме себе. І можна ще для когось звісно 🙂
Одразу після того, як я дізналась, що матиму екземпляр цієї книги, я знала що з ним робити і де він буде стояти. В мене на робочому столі. І зовсім не для того, аби томно гортати час від часу, коли геть вимотує робота і мріяти про відпустку. Ні. Я свою роботу справді люблю, а фото розміщені в книзі як ніщо інше добре стимулює працювати не словесну, а просторову та емоційну ділянки мого мозку, мого я.
Для мене такі речі майже обов’язкові на робочому столі, де я планую працювати довго. Вже 2,5 роки мій робочий стіл не покидає кубик із картинами Ван Гога привезений колись з Амстердаму. Він окрім стимулювання візуального мислення, ще й допомогає задіювати кінестетику для зміни виду діяльності. Більше 3 років зі мною також проста іграшка-трансформер подарована колись компанією Яндекс на якомусь із їхніх івентів. Дуже її люблю. Коли подумки шукаю більш елегантні рішення для певних проблем, намагаюсь скласти з неї якісь фігури.
Коли я отримала книгу, десь годину ми просто її роздивлялись. Не хотілось перегортати жодну із сторінок, бо на кожній сторінці шедевр. Не тільки з точки зору мистецької, як з точки зору іншої переспективи. На фото багато місць, де я ще не було і яких ще я не бачила. Та я більш ніж певна, я мабуть ніколи не побачу їх під таким кутом зору – з висоти пташиного польоту.
Минуло багато днів від часу, коли я отримала книгу. Але я не перестаю її гортати. Не в пошуках планів на наступні мандри, а лиш для того аби бачити, дивитись, смакувати кожну мить споглядання. Таке буває рідко. Таке можна відчути наприклад, коли сидиш між двома шедеврами Пікассо голубого та рожевого періоду, чи коли відчуваєш красу людського тіла на картинах Рубенса, або ж коли в Венерій Мілоській віднаходиш саме те, чим вона здатна заполонити душу кожного.
Відкриваючи простір та відчуття свободи на цих фото, відчуваєш як нові межі твого “Я” відкриваються в тобі самому.
Книга доступна тут: http://www.mann-ivanov-ferber.ru/books/luchshie_fotografii_airpano/
P.S. Щиро дякую Манн, Іванов і Фербер за таку розкішну книгу.
P.P.S. В цій книзі живе натхнення. В небезпечно великих дозах 🙂
Читайте також:
Дякуємо!
Тепер редактори знають.