Загальні враження від фільму – дуже емоційні. Я читала книгу “Анна Кареніна” вже в доволі зрілому віці і самостійно, а не тому, що “вона була в програмі”. Ще тоді мені припав до душі образ рокової жінки, яка заплуталась у власних почуттях, але пішла за покликом серця. Скажу одразу, я не бачила радянський фільм,який знятий за мотивами цієї книги, тому не можу порівняти американську інтерпретацію із радянською.
Якщо ж більш детально про самий фільм, то його можна назвати доволі вдалою арт-хаусною інтерпретацією книги. У розказаній історії час і місце не завжди мали значення, а все перетворилось швидше просто на вирву почуттів, які крутились, дурманили та забирали в свій полон. Кіра Найтлі як завжди була божественна. Не знаю, чи ще якась інша актриса справді могла б так зіграти цю роль. Її манкий погляд, боротьба із своїм власним “Я”, жіночність та легка божевільність, усе це було в образі створеному Кірою і чудово розповідало історію Анни.
Чудовий фільм для перегляду в жіночій компанії. Хусточки взяти із собою. Хейтерам арт-хаусу перегляд заборонено.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.