Взагалі я не з тих людей, які багато читають про війну в Україні, яка зараз відбувається. Роблю я це більше з практичних міркувань, а не тому що мені байдуже. Людина я досить емоційна, і так вже сталось, що багато речей, які я навіть не беру близько до серця на емоційному рівні я все ж переживаю дуже довго. І з мене в такому стані толку “0” як для себе самої, так і для країни.
Та з цими двома книгами склалось трохи інакше. З Маргаритою ми дуже здаля знайомі через Twitter, і тому я вирішила все ж ризикнути (звісно мені потім кілька днів підряд снилась війна, біженці, я в ролі біженки та інші жахіття, але воно мабуть було того варте).
Книг дві. Перша з них “Зі сходу на захід” розповідає про життя трьох людей, які вирішили переїхати із зони АТО, коли ця війна тільки починалась. Книга сповнена оптимізу та юнацького максималізму. Мабуть тоді, одразу після революції ми всі такі були злегка більш оптимістичні, а ніж потрібно було бути. Винесла для себе додатковий лайфхак, що завжди потрібно носити на собі золотий ланцюжок аби завжди була “валюта” для обміну, або “стартовий” капітал в критичних випадках (якби це не було сумно, та я не жартую називаючи це лайфхаком). Серед якихось недоліків книги. то для мене самі герої книги були якимись занадто площинними, у їхньому житті все було складно, та проблеми мали лінійний характер. Було відчуття, що хоча по книзі це три різні людини, та насправді там описано просто відтінки характеру однієї і тієї ж особистості.
Друга книга Маргарити – “Нове життя” мені сподобалась (чисто з літ точки зору) набагато більше. Насамперед, дуалістичністю життєвих ситуацій головних героїв. Адже так воно і є в житті. Нам би хотілось, щоб було більше однозначних відповідей на складні життєві питання та на складні життєві ситуації, та так не буває. Читаючи ці історії я по-справжньому нутром їх розуміла. Я розуміла чому дівчина не лишається із хлопцем, який пішов служити в армію, я роузміла чому “сепаратистка” почала змінюватись під впливом інших обставин, я бачила світ очима маленького хлопчика, який залишився з батьками після активних бойових дій на території Луганська.
Починаючи читати ці книги в мене вприцнипі не було якихось особливих очікувань щодо них. Вже в книгарні тримаючи їх в руках я прочитала, що вони розповідають про життя біженців, і саме тоді в мене виник запит до цих книг: “Зрозуміти!” Якщо перша книга намагалась мені пояснити ситуацію, то друга книга зробила мене емоційно частинкою цих ситуацій, і тільки тоді я хоч трішки краще зрозуміла.
Раджу. Раджу для того, щоб привідкрити своє серце для розуміння. Кожен із нас може стати завтра біженцем.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.