Декілька років тому я був імпульсивною людиною. Коли б хтось щось не сказав, я думав над тим як не погодитись. Я швидко відкидав те, що не пасувало до моїх поглядів на світ.
Це було наче я намагався бути першою людиною, в якої є власна думка – ніби бути першим щось значило. Але що це насправді означало, так це те, що я не надто сильно думав про проблему. Що швидше ти реагуєш, то менше ти думаєш. Не завжди, але часто.
Легко говорити про колінний рефлекс так наче тільки він є в інших людей. Але він є у вас також. Якщо у вашого сусіда немає імунітету, немає його і у вас.
Це відбулося в 2007 році. Я виступав на конференції “Фабрика бізнес-інновацій” в Провіденсі в Род-Айленді. Також там виступав Річард Сол Вурмен. Після мого виступу Річард підійшов до мене аби познайомитись та зробити комплімент моїй промові. Це було з його сторони дуже щедро. Він справді не був зобов’язаний це робити.
І що я зробив? Я висловив критику щодо його доповіді. Поки він висловлював свої думки на сцені, я складав перелід речей з якими я з ним не погоджувався. І коли мені випала можливість поговорити з ним, я швидко рокритикував деякі з його його ідей. Я мусив здаватись таким мудаком.
Його відповідь змінила моє життя. Це була проста річ. Він сказав: “Чоловіче, дай цьому 5 хвилин.” Я спитав його, що він мав на увазі? Він сказав, що це нормально не погоджуватись, це нормально критикувати, це добра мати сильну власну думку та переконання, але дай моїм ідеям час побути в твоїй голові, перед тим, як ти будеш впевнений, що хочеш дискутувати проти них. “П’ять хвилин” для “подумати”, не прореагувати. Він був повністю правий. Я розпочав дискусію, щоб довести щось, а не щоб чогось навчитись.
Це був великий момент для мене.
Річард присвятив свою кар’єру обдумуванню цих проблем. Він віддав цьому 30 років. А я дав цьому лише декілька хвилин. Тепер, звісно він може помилятись і я можу бути правим, та краще добре подумати про щось перш, ніж бути твердо переконаним, що ти правий.
Також є різниця між тим, щоб ставити запитання і висловлювати сумніви у сказаному. Сумніватись означає, що ви уже думаєте, що знаєте. Задавати запитання означає, що ви хочете знати. Задавайте більше запитань.
Вчитись думати перш, ніж швидко реагувати це зантяття на все життя. Це складно. Я досі стаю надто імпульсивним в моменти, коли мені не варто було б. Та я справді насолоджуюсь всіма переваги в тому, що мені це вдається все краще.
Якщо ви не впевнені чому це важливо, подумайте про цю цитату від Джонатана Айва про благовіння перед ідеями, яке було в Стіва Джобса:
І так як Стів любив ідеї та любив процес створення речей, вні так само ставився до процесу творчості з рідкісною та прекрасною повагою. Бачите, я думаю, що він краще, ніж хто-небудь, розумів, що в той же час як ідеї можуть бути дуже сильними, вони можуть бути й дуже крихкими, бути ледь сформованими думками, які так легко упустити, так легко зруйнувати в компромісі, так легко розгубити.
Це глибоко. Ідеї крихкі. Вони часто спочатку кволі. Вони ледве існують, їх так легко проігнорувати, пропустити чи прогледіти.
Є два заняття в світі, для яких не потрібні жодні навчики: 1. Витрачати гроші інших людей та 2. Упускати ідеї.
Пропустити ідею так просто, тому що це не потребує жодної роботи. Ви можете посміятись над нею. Ви можете її проігнорувати. Ви можете напустити на неї диму. Все так просто. Складно ж насправді цю ідею захистити, думати про неї, дозволити їй прорости, дослідити її, погратись із нею та використати її. Правильна ідея може почати своє життя як помилкова ідея.
Отож наступного разу як ви почуєте щось чи когось, хто говорить про ідею, популяризує ідею, пропонує ідею, дайте цьому 5 хвилин. Подумате трохи перед тим як мати власну думку, перед тим як сказати це надто важко чи тут потрібно надто багато роботи. Це може бути правдою, та може бути і ще одна правда: воно може бути того варте.
Оригінал статті: https://signalvnoise.com/posts/3124-give-it-five-minutes
Вільний переклад Олени Совин
Дякуємо!
Тепер редактори знають.