Це вже друга книга із серії книг Люсі-Мод Монтгомері про життя незвичайної дівчинки та великої вигадниці Енн. Першу книгу “Енн із Зелених Дахів”, я отримала у подарунок від своєї улюбленої Уляни. Коли ми були дітьми, то були геть не знайомі. Але це не завадило нам обом вирости на чудових мультфільмах про Енн, яка мешкала у будиночку із зеленими дахами. Другу книгу я придбала вже сама на цього річному форумі видавців.
Енн стала старша, вона вже не те пустотливе дівчисько, яким була в першій частині. Але це все та ж дівчина – із високими ідеалами та вмінням знаходити радощі у буденному житті. Для мене кожна із книг Люсі-Мод – це неначе можливість поїхати на кілька годин у дуже приємну та затишну відпустку. Читаючи її книги поринаєш у якийсь зовсім інший, далекий від реальності світ. Світ, де немає точних цифр, якими вимірюється твоя професійна діяльність, де немає переліку із тасків, які ти маєш щодня виконати. Це місце куди можна втекти і мріяти, втекти і бути не такою правильною і не такою відповідальною як слід бути щодня.
Люсі-Мод неймовірно талановита. Це одна з небагатьох авторок, яка здатна розчулити мене до сліз красою писаного слова, та чи і міг би хтось інший жіночого роду втриматись, коли сторінки книги говорять такими непідробними та справжніми почуття. Світ фантазій та мрій. І водночас відчувається, що вона не наша сучасниця, її складно цитувати, адже витягнувши речення чи два із написаного нею тексту, вони втрачають свою початкову магію і стають просто звичайним набором слів. Люсі-Мод справді писала не для твіттеру.
Я ніколи не скаржилась на нестачу фантазії, адже це навіть негоже робити для дівчини, в якої в дитинстві улюбленою книгою була “Аліса в країні чудес”, а книга про Пітера Пена досі здається якось містичною загадкою. Проте навіть я із зачудуванням та подивом читаючи історії про Енн не могла зрозуміти як можна ж бути такою вигадницею:
Місяць – це маленький золотий човник, повний снів. А коли він зачепиться об хмару, сни випадають із нього й потрапляють до нас.
Фіалки-це маленькі клаптики неба, які впали, коли янголи вирізали дірочки, щоб крізь них мерехтіли зорі.
Читаючи все це сторінка за сторінкою я якось навіть шкодувала. що не зустрічала у своєму житті дівчинки схожої на Енн, такої ж маленької вигадниці із неймовірним внутрішнім світом. А потім згадала про Вікусю, маленьку фею добра та тепла, яка колись завітала в моє життя, і залишила у ньому щонайтепліші спогади. Ні, я таки щасливиця )
А щодо книги, то звісно це тільки дівчачо-жіноче чтиво. Якщо вам хочеться у відпустку сповнену затишку і любові, або якщо у вас досі не включили центральне опалення – то це ідеальна книга для того аби зігріти декілька ваших годин.
Читайте також:
Дякуємо!
Тепер редактори знають.