За хорошим збігом обставин цього року, я не забула піти на намічений ще минулого року захід – єдиний фестиваль фламенко в Україні – “Fandango de Ucrania” . Про цей танець (хоча як на мене танцем тут все не обмежується) мені доводилось чути, бачити від багатьох дуже різних людей. Та й взагалі навряд чи серед вас знайдеться людина, яка ніколи не чула слова – “фламенко”.
Здогадувалась, що в ньому має яскраво відображатись гарячий іспанський характер, та менша, ніж в європейців високомірність мислення. Але думати про щось це одне, а побачити на власні очі – зовсім інше.
І як думаєте вразив мене сьогоднішні концерт, що проходив в рамках фестивалю? Не те слово. Рівень деяких виконавців, був навіть значно вищим за високий. Просто неймовірна майстерність маневрування віялами, хустинами, спідницями, власними ступнями та долонями – творили щось надзвичайно енергетичне, дуже настроєве.
Збираючись на концерт гадала захопити як звично з собою фотоапарат, аби трохи прикрасити свою домашню колекцію ще декількома хорошими яскравими художніми фото. Але вирішила, що перший раз варто просто подивитись. І я не пожаліла про це рішення. Можливо фото і могло б передати частку тієї шаленої енергетики, яка линула від дівчат та хлопців, що були на сцені. Але це була б далеко навіть не сота частина того, що там насправді відбувалось.
О! І знаєте що? Коли я говорю про дівчат і хлопців, то маю на увазі виключно стать і зовсім не вік. В одних і тих же колективах танцювали люди доволі різного віку, але це анітрохи їх не псувало. Люблю види мистецтва в яких ані вік, ані комплекція, ані щось інше не можуть стати на заваді тому, чим ти хочеш займатись. З радістю спостерігала, як пані віку далеко вже за бальзаківський (хто не знає то це 30-тка:)) запалювали зал.
Зі всіх-всіх виступів мені запам’ятались соло двох пар. Одна ще така доволі юна і їхнє фламенко було якимось таким квітковим, радісним, весняним. Друга ж була досить старшою, та вже одружена і в їхньому танці вирували набагато інші по характеру почуття. Це було щось про пристрасть, але пристрасть, яка приходить з досвідом і не завжди тільки приємним.
Коли дивилась на танець цієї останньої пари собі думала, як це прекрасно, коли у двох досі закоханих одне в одного двох людей, є якесь таке доволі екзотичне, як для України заняття, і вони обоє живуть цим, хоча б ті декілька хвилин поки вони на сцені. І не важливо хто вони в житті – директори фірм, чи кухарі,таксисти чи дипломати. Тут було тільки фламенко …
Зображення з www.flamenco.sharapa.com
Дякуємо!
Тепер редактори знають.