У вересні цього року переглядаючи одне із youtube-відео з англійської, я вперше почула про акцію від одного з ресурсів вивчення іноземних мов Lingoda, який називався “Марафон”. Суть акції, що якщо протягом 3 місяців щодня відвідувати 1 урок на даному ресурсі (якщо точніше, то потрібно відвідати 30 уроків протягом одного календарного місяця), то Lingoda повертає всі гроші, які були учасник заплатив за ці 3 місяці користування сервісом. Таким чином є можливість отримати 3 місяці занять (=90 занять) абсолютно безкоштовно.
Зваживши всі за і проти, і побувши реалістом, я вирішила, що до акції я долучусь, але буду “бігти” не марафон, а півмарафон, в якого трохи простіші умови участі – потрібно протягом місяця відвідати 15 занять (максимум одне заняття в день), і якщо виконати всі правила марафону, то Lingoda поверне половину вартості, які учасник витратив на користування сервісом. Однак навіть одне пропущене заняття призводить до дискваліфікації з марафону.
Трішки про сервіс (не на правах реклами ) – Lingoda – це сервіс, де учні можуть відвідувати уроки онлайн. Кілька пунктів, на які я особисто звернула особливу увагу, що варто спробувати саме цей сервіс:
1) Усі викладачі виключно нативні спікери. Одна із вимог сервіс до вчителів, що вони обов’язково мають бути нативними спікерами в тій мові, яку викладатимуть. З мого досвіду, це відповідає реальності – усі викладачі, з якими я була на заняттях були або американцями, або британцями.
2) Заняття відбуваються в Zoom. Якщо ви коли-небудь користувались Zoom, то розумієте, що різниця між ним і скайпом чи іншим сервісом відео-дзвінків – дуже велика. Zoom – це відео-дзвінки, такі, якими ми їх очікуємо, тобто коли справді людину чути і видно постійно і стабільно. Ми цим сервісом користуємось в Webflow для усіх дзвінків, і він справді дозволяє адекватно проводити і потрібні мітинги і при стабільному інтернеті спілкуватись великою кількістю людей
3) Можна зареєтруватись на заняття на будь-яку годину дня. І якщо співставляти це з реальністю – то це справді так, якщо записуватись на заняття більше, ніж за 7 днів до дати заняття.
Ось для прикладу скріншот занять, на які я можу зараз записатись за 7 днів до заняття:
Якщо хочете отримати 50$ знижки на користування сервісом протягом першого місяця – використайте код 7uxayf
10 підсумків того як все пройшло
1. Якщо чесно я досі собі не уявляю як інші учасники проходили увесь марафон, тому що мені самій було інколи складно себе заставити “прийти” на заняття з різних причин. Коли я тільки прочитала правила і пробувала собі уявити як все пройде, то чомусь думала що з часом марафону мій графік якось нормалізується і буду реєструватись на усі заняття на якусь певну годину щодня. Були в мене навіть ще більш “романтичні” уявлення, що я от матиму мотивацію ставати щодня на годину раніше і витрачати цей час на вивчення англійської. Але цього так до кінця пів-марафону і не відбулось – в більшість днів я проходила заняття в різні години, і дуже рідко це були ранні для мене години
2. Не всі викладачі однакові. Протягом часу якого я займалась на заняттях я зустрілась ~35 різними викладачами, і в цьому плані це був теж цікавий досвід, не тільки навчальний, а й життєвий. Коли приходити на курси, чи навчатись в школі/універі в нас майже ніколи немає можливості вибрати в якого викладача навчатись, і я особисто тепер розумію, що дуже навіть дарма. Навчальний досвід надзвичайно різниться в залежності від того в якого викладача проходити заняття, і наскільки багато можна вивчити навіть використовуючи ті ж самі навчальні матеріали (усі викладачі користуються презентаціями, які створені на сервісі і приєднані до уроку). В мене був дуже різний досвід – як негативний, так і позитивний. Якісь викладачі не могли запам’ятати, що я з України, і плутали Україну з Росією постійно протягом уроку (а я не дуже то і соромилась їх виправляти і наголошувати, що це різні країни), до викладачів, які могли навіть кілька слів сказати українською мовою (“Доброго дня!” чи “Бувайте!”). Хтось міг з матеріалу уроку витиснути максимум, спонукаючи учасників уроку до того, щоб активно працювати і викладатись на максимум, дехто абсолютно байдуже ставився до наших відповідей, не виправляв вимову чи граматичні помилки. Деякі викладачі були настільки круті, що не зважаючи на те, що уроки онлайн могли дуже добре ловити вимову і виправляти, де потрібно, інші починали навчати чогось геть незрозумілого замість англійської мови (наприклад, одна викладачка намагалась мене навчити тематики уроку, замість того, щоб працювати зі мною над англійською по тематиці уроку). Загальний висновок, який я зробила для себе, що з британців, куди кращі викладачі, а ніж з американців. Британці були більш гнучкі по тому, як розвивався урок і краще контролювали, що відбувається на занятті, американці зазвичай були більш “easy-going”, і не пробували витиснути максимум з уроку. Ось такий стереотипний висновок в мене вийшов
3. Якщо подивитись уважно на скріншот з уроками, які доступні для бронювання, то можна помітити, що вони є різного типу – розмовні, письмові та граматика. І хоча майже на будь-якому уроці ви будет точно багато говорити, але тип уроку позначає, які вправи переважатимуть в ньому. Я в основному записалась, або мати більше практики в осмисленому спілкуванні, тобто, щоб я не тільки говорила, на якусь тему, а викладач, ще й допомагав мені ідентифікувати і виправити помилки, які я допустила в спілкуванні. Проте, протягом того, як я користувалась цим сервісом і відвідувала різні типи занять мені найбільше сподобались заняття з граматики, тому що виявилось в граматиці можна вивчати багато чого цікавого поза часами (які мені особисто так приїлись в школі). Наприклад, порівняння, омоніми, e-prime (англійська, коли не вживається “to be” в жодній часовій формі) та інше.
4. Коли я тільки думала записуватись чи ні на півмарафон, я дуже довго не могла зрозуміти на який рівень мені записатись. Я пробувала пройти якісь тести онлайн, щоб ідентифікувати свій рівень англійської (отримала, що в мене рівень B1), і все одно була не дуже то і впевнена. Потім подивившись відео на ютубі про цей сервіс зрозуміла, що рівень можна змінити, в будь-який момент дуже просто із свого профілю в сервісі, тому я вирішала, що спробую щось складніше, ніж мій рівень визначений тестами і записалась на рівень С1. Опісля того як записалась, то поклацала ще трішки в самому сервісі, поскачувала декілька презентації з уроків для С1 рівня, подивилась їх, потім поскачувала декілька перезентації для С2 і подивилась їх. Презентації з С1 мені здались якимись надто простими і тому я вирішила натомість змінити свій рівень на С2, ще перед початком марафону з думкою, що якщо мені буде заскладно, або на уроках інші учні матимуть значно виший рівень, ніж я, то я завжди можу перейти на нижчий рівень. Загалом півмарафон я закінчила на рівні С2 і загалом пройшла 44 заняття цього рівня
І те, що можна змінити рівень в будь-який момент – це дуже важлива перевага в цьому сервісі, тому що як можна побачити на моєму ж прикладі, міряти рівень можна і геть неправильно.
5. Одна із речей, які я зрозуміла вже десь в середині мого досвіду півмарафону, що для мене особисто було дуже ефективним відсутність домашніх завдань. Можливо з точки зору запам’ятовуваності матеріалу наявність домашніх завдань це перевага, але коли в когось (як в мене цієї осені) напружений графік, то відсутність домашніх завдань це перевага. Мені було зазвичай досить не складно знайти вільну 1 годину протягом дня, щоб пройти урок, але якби були домашні завдання, то це б означало, що мені потрібно було б не тільки знайти час на це завдання, а й спланувати коли його робити протягом дня, при тому, що я б не знала скільки насправді часу воно займає. Як для людини, в якої чомусь цієї осені опинилось 100500 справ на голові, мати можливість прийти на заняття, познайомитись із викладачем, і після рівно 1 години, знати що вже все, вийшло дуже добре
6. Одним із несподіваних розумінь для мене стало, що важливо на занятті не тільки, хто викладач, а й з ким ти в групі на занятті. І справа не тільки в тому, що можна потрапити на заняття з людьми, які “займають весь ефір”, тобто просто постійно говорять і тому таким чином зменшують кількість часу для мене скільки практикуватись в спілкуванні, а й в тому, що деякі учні були дуже культурні, дотримувались черги, коли ми робили групові вправи, а деякі вступали в непродуктивні дискусії, які були зв’язані з політикою, новинами, позицією і мали дуже мало зв’язку з вивченням англійської. В мене було кілька улюблених людей, з якими мені було дуже приємно займатись в групі – і це були люди з різних країні, як-то Бразилія, Індія, Китай і так далі. Протягом всього часу навчання на сервісі я зустріла тільки одну людину з України. В закритій групі в фейсбуці для учасників марафону люди писали, що дуже класно, коли на урок приходить в результаті тільки одна людина, тому що можна таким чином замість групового заняття отримати фактично приватне. В мене було кілька таких випадків, коли на занятті я була єдина учениця, але хоча і так ніби постійно тільки на тобі зосереджена увага і так далі, я б не сказала, що мені аж так сильно сподобалось, тому що для мене особисто було мені аж надто багато уваги, що означало, що я маю бути 100% сфокусована протягом години на тому, що відбувається, і якщо мені не дуже то і подобається викладач, то психологічно ігнорувати те, що не подобається, набагато складніше.
7. Зважаючи на те, що я писала вище про відсутність домашок, і про те, що викладачі постійно були інші, може виникнути правомірне запитання чи взагалі були ефективними такі заняття. І я не маю тут однозначної відповіді, тому що не знаю як виміряти ефективність. Я не дуже концентрувалась, на тому, щоб вивчити нові слова штучним способом (тобто для прикладу їх виписати окремо і повторювати кілька разів опісля заняття, що я впевнена ефективно, але я так не робила), і на заняття я в принципі пішла, щоб мати можливість більше практикувати вимову в навчально-приязному середовищі, тому що я паралельно ходила в оффлайні до викладача з розвитку акценту і мені хотілось десь мати можливість практикуватись в середовищі наближеному до реальності. По собі я помітила, що, коли я про це не думаю, то в мене зник комплекс в спілкуванні англійською, і в принципі я почала говорити досить складними реченнями спонтанно (тільки не кажіть, що нативні спікери не говорять складними реченнями – це міф, який не має нічого спільного з реальністю). Симбіоз цих уроків із уроками акценту дав результат, що я в принципі почала частіше говорити без акценту, особливо, коли не нервуюсь. З кумедних моментів, це мабуть те, що на останньому уроці, коли я спілкувалась з викладачем, і спонтанно щось йому відповіла, то я вже після того, як відповіла зрозуміла, що я вжила правильно слово, яке вивчила буквально на попередньому уроці, і яке до того не знала, але для мене в цьому досвіді було найцінніше, що це відбувалось спонтанно і я навіть не думала про те, щоб намірено вжити це слово, воно просто було в моїй голові )
8. Як я й писала вище відвідувати заняття щодня мені здається мега-складно. Це ок мабуть на тиждень-два, але протягом 3 місяців, особливо якщо вести не зовсім передбачуваний спосіб життя – це точно не найпростіше. Десь в середині марафону до мене прийшло розуміння, що можна насправді трішки спростити собі цей досвід, проходячи одне заняття в 11 вечора, а інше в 12 годині ночі (тому що цей час вже рахується наступний днем). Такий вибір звісно може викликати запитання, щодо того чи це найбільш оптимальний час навчання, адже так пізно ввечері людина вже зазвичай досить стомлена, і продуктивність такого навчання може бути меншою, але як варіант аби трішки розвантажитись психологічно від того, що щодня треба десь бути – чому б і ні
9.Варто уважніше читати правила, і хоча я не була дискваліфікована із марафону через порушення якихось із правил, про те якби я раніше знала про те, що у разі проходження півмарафону можна проходити не більше 5 занять в тиждень, мала б трохи реалістичніше планування для цієї авантюри, тому що спочатку я собі планувала, що максимально старатимусь пройти всі потрібні на місяць заняття на початку місяця таким чином психологічно собі вивільню закінчення місяця, але наявність правила про те, що при проходження марафону можна проходити не більше 5 занять в тиждень призвела до того, що наприклад в грудні останнє заняття я відвідала 21 грудня – в останній свій робочий день в грудні в принципі
10. В результаті проходження цих занять можна отримати CEFR сертифікат (сертифікат відвідування), для цього потрібно пройти як мінімум 90% занять з рівня. Спочатку я думала, що було б цікаво отримати цей сертифікат, і гордитись його наявністю (все таки рівень С2 в мої голові, коли я тільки починала вчитись – це було щось мега круте), та коли заняття вже доходили до завершення, я зрозуміла, що окрім для того, щоб пишатись, мені цей сертифікат не потрібний, тому що при працевлаштуванні мене ніколи не запитували про жодні сертифікати мови, тому що ринок програмістів для цього надто гарячий. Загалом я пройшла 58% курсу для С2.
Чи збираюсь я продовжувати вчитись із цим сервісом?
Наразі я вирішила, що не буду продовжувати вчити англійську далі на рівні С2, тому що мені в деякий момент стало трішки нудно на заняттях, і якось не дуже складно, а якщо не складно, то значить я не так багато навчаюсь. Однак я думаю, що спробую вчити іспанську (коли в мене нарешті це стане в більшому пріоритеті, ніж є зараз) з цим чи подібним сервісом. Думаю навчання мови на нижчих рівнях ще більш ефективніше в такому форматі, тому що з мого відчуття, коли вчиш на рівні С2, то фактично вже не вчиш мову, а намагаєш ввести в практику більше того, що знаєш, або ідентифікувати міні-прогалини в своїх знаннях чи навичках.
Чи повторила б я подібний досвід?
Швидше так, ніж ні. Хто мене знає, той знає, що я дуже люблю по-справжньому навчатись (і тут важливо розуміти/бачити різицю між навчанням та імітуванням навчання). Такі трішки екстремальні формати з однієї сторони складні, з іншої мотивують навіть через “не хочу” щось робити (особливо мені було складно заставляти себе ходити на заняття протягом останнього тижня занять). Мабуть моя найбільше рефлексія після цього досвіду була спроба пригадати усі ті моменти, які були наповнені радістю пізнання чогось нового, коли мозок не просто є частиною твого тіла, а справді працює на всі 100%. Я, наприклад, ніколи не забуду як на якомусь занятті ми (учні) влаштували маленький граматичний батл, і поки завдання говорило, що потрібно скласти речення з новими 5 словами, які ми щойно вивчили, ми почали змагатись в тому, щоб скласти рівно 1 речення, яке б було граматично правильним, мало зміст, але містило б усі 5 слів одразу, та багато інших позитивних досвідів.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.