Останнім часом читалось багато, здебільшого в метро, або перед сном, а ось писати про щось за особистими справами геть не було часу. Ось знайшлось нарешті кілька вільних хвилин. І захотілось написати про книгу, яка в мене найбільше за останній час викликала роздумів, та яка частково змінила мій погляд на певні владні інститути.
Загалом я людина дуже далека від політики, списки партій я читаю перед тим, як йти на вибори, та і решту інформації збираю для прийняття власного рішення лише перед виборами. Політики мабуть якось опосередковано впливають на моє життя, але жодного разу відкрито і напряму з ними не доводилось мати справу. До цієї книги в мене було якесь уявлення про те, як має діяти інститут президенства. Здебільшого це уявлення навіяне було залишками знань Конституції України та уроків права, які в нас викладалися в ліцеї. Що я зрозуміла після цієї книги – я й приблизно не уявляла собі толком до цього, як функціонує ця інституція.
До цієї книги я ніколи не мала уявлення з якими думками та підготовкою людина має ставати кандидатом в президенти, яке життя він чи вона мають прожити, який досвід отримати. Завжди здавалось, що для “правильного” президенства потрібна надзвичайна освіта та надзвичайний досвід, і сама людина повинна бути мега-непересічна. В той же час я уявляю собі ідеальну політику як максимально ефективне служіння громаді, яка обрала цих політиків. Для мене політики – це насамперед сервіс для громади, це люди, яким зарплату платить народ і які працюють на народ.
Жодним чином я не хочу сказати, що Джордж був ідеальним президентом (він сам жодного разу такого в книзі не сказав про свій пост) чи що в американскій політичній системі все працює ідеально чи так як має працювати у всіх інших країнах. Ні, нітрохи. Просто коли ти читаєш у Вікіпедії як влаштована політична система, і коли читаєш особисті спогади людини, яка в ній працювала – отримуєш два зовсім різні досвіди спостерігача та аналітика системи. Другий безумовно кращий і глибший, не такий поверхневий.
Якщо говорити про саму книгу – вона побудована у досить цікавому форматі. Насправді ця книга доволі довго стояла на моїй поличці серед не прочитаних книг. Усе тому, що я думала, що Буш просто описав свою біографію. Можливо в аналітичному стилі, але це все ж таки це буде просто автобіографія. А насправді назва книги дуже точно передає її стилістику. В книзі немає чіткого хронологічного порядку подій, кожен розділ описує одне складне рішення, яке Буш молодший приймав протягом життя. І хоча більшість із нас знає цього президента, як людину, які потрібно було долати наслідки 11 вересня 2001 року, та як президента, який розпочав війну з Іраком, але не з рішень, які стосуються цих подій Джордж почав книгу. Він почав книгу із простого людського рішення – кинути вживати алкоголь.
Це сильний крок як письменника, так і як президента. Показувати наскільки не ідеальною натурою є він як людина, і що він є просто людиною, яка піддатна звичайним слабкостям. І водночас, що він є людиною великої сили волі, який здатен дати бій своїм слабкостям.
Я дізналась для себе багато нового про події, про які чула можливо лиш мимоволі із випадкових новин. Випадково, бо чомусь в нашій країні останні кілька років новини почали більше ширити інформацію про жорстокість та інформацію в стилі “народилась пандочка в зоопарку”, а ніж справді вартісну інформацію. І коли ти цю інформацію вихоплюєш ось так клаптиками важко мати свою думку щодо цих подій. Звісно як і не можна казати, що ось прочитавши тільки одну книгу про цей період можна ставати професійним аналітиком. Ні, звісно ні. Але ця книга мені в дуже простій формі показала як багато ми – люди, що живуть в іншій країні не бачимо за звичайними інформаційними потоками. І мова не про якісь емоційні нюанси, а про факти, події, деталі. І знову ж таки тут мова не тільки про військові конфлікти, а й про рішення в сфері медицини, страхування і одне із найважливіших для мене особисто – в сфері середньої освіти.
Наприкінці свого сумбурного огляду цієї книги, я хочу подякувати Надійці Гербіш, перекладачу книги “Ключові рішення”. За неймовірну працю. Останнім часом мені в руки потрапляє багато книг, якість перекладу яких відштовхує від процесу їх читання. Твій переклад не такий, він якісний, точний, лаконічний і без внесення особи перекладача в контекст. Дякую тобі за це.
Ця книга не зробила мене політологом і не зробила з мене президента (принаймні поки що 🙂 ). Але після її прочитання я відчула майже на фізичному рівні, що стала трохи мудріша, мудріша, насамперед в прийнятті ключових рішень в своєму житті.
Раджу.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.