Ще одна дуже емоційна книга Люко Дашвар, яка потрапила до мене до рук. Знову головні події крутяться навколо любовної лінії, але ця лінія якась геть не пряма, а якась погнута та зав’язана у вузлики частіше, ніж зазвичай.
Книга побудована за однією із класичних структур – із кінця в початок, з прямою хронологічною лінією основних подій. Не хочеться писати про книги в порівнянні, але якщо вже говорити чесно то ця мені виглядає більш збоченою. Для тих, хто пропустив мій пост, про першу книгу Люко Дашвар, яка потрапила мені до рук, основний сюжет – маленька дівчинка закохалась у свого сусіда, який був батьком її однолітка + купа смертей, ревнощів і тому подібного.
В цій же книзі, всі хто були закохані одне в одного були +/- одного віку, і тому різного роду “розбори польотів” йшли вже на одному рівні. Проте в першій книзі, головна героїня плекали чисті та однозначні любовні почуття до одного чоловіка, прагнула бути з ним, робила все для нього і так далі. Тобто класика (це якщо викинути вік).
В книзі ж “Молоко з кров’ю” головна героїня володіє набагато складнішим характером та лінією поведінки. Її дивацьке не бажання одружитись на коханому чоловікові, прагнення маніпулювати людьми незважаючи ні на що, оте дивне “а що скажуть люди”, яке насправді було виправданням про око. Справжньої пристрасті тут в рази більше.
Цікава і захоплююча і в одночас можу із впевненістю сказати, що вас ця книга нічому не навчить. Все, чому можна було навчитись із історій висвітлених Люко Дашвар, було вже раніше написано Марією Матіос в книзі “Майже ніколи не навпаки”. Але те, що це однозначно стильне та пристрасне чтиво, яке не залишить вас байдужими, навіть сперечатись не варто. Адже це істина правда!
Якщо ви їдете Хюндаем до Львова, якщо у вас поїзд більше 24 годин, якщо у вас просто вихідний, який не обіцяє нічого цікавого – розфарбуйте свій час чудовими барвами чужої пристрасті, яку так вдало змалювала Люко Дашвар.
Читайте також:
Дякуємо!
Тепер редактори знають.