Певний час в мене була потреба здійснювати піар діяльність зовсім не маючи для цього коштів. І з цього досвіду я винесла для себе два цікаві уроки. Перший з них, якщо у вас немає коштів на піар, найміть людину, яка працювала в неприбутковій громадській організації. Зазвичай такі людини дуже добре орієнтуються як і що зробити дешевше, або взагалі безкоштовно.Другий же урок, який я винесла для себе, це те, що для успішних піар заходів насправді кошти не потрібні, головне в них ідея та її втілення в життя (читай багато-багато роботи).
Саме в цей момент, якось майже випадково при черговому скринінгу бізнес-книг мені й потрапила до рук ця книжка. Що ж – маст рід як то кажуть :))
Загальне враження про книгу – більш, а ніж позитивне. Чітко структурована, гарно і просто написана, позитивний та мотивуючий стиль викладення матеріалу. І хоча частково (і це досить добре помітно) вона й написана з метою продажу консультаційних послуг, але в загальному контексті це стає не ложкою в бочці меду, а швидше пікантною перчинкою в складній страві.
Не всі ідеї, про які писав Ігор були новими для мене. З деякими, стикалась на сторінках книги “Правила прибуткових стартапів“, деякі випливали із загальної практики. Але були і деякі, майже в стилі вау. Навіть не так 🙂 Було декілька ідей, прочитавши які в мене в голові виникли достатньо цікаві схеми втілення їх в життя. Загалом 50 дуже конкретних ідей із планами реалізації, та хто? що? куди? і так далі.
Вперше в цій книзі в письмових джерелах зустрілась із назвою такої посади/обов’язків, як драйвер. І мова тут звісно не про програму, яка забезпечує операційній системі можливість керування апаратним забезпеченням. Мова йде про людину, яка драйвить ідею та допомагає її зреалізувати. Це не тільки офіційний керівник чи лідер втілення ідеї, це людина, яка здатна замотивувати роботу інших та по-справжньому вірити в те, що вона втілює в життя.Читаючи про цих людей легенько б посміхалась у вуса (якби вони в мене були), адже я і до цього була на 100% до цього переконана, що така людина життєво необхідна для втілення ідей в життя. І в своєму професійному сленгу, часто називала цього персонажа, як людину, яка здатна драйвити проект. Приємно хоч трохи думати в схожому стилі до таких людей як Ігор Манн.
З того що найбільше запам’яталось, то це фраза написана Ігорем наприкінці книги, про те, що у ідей, є одна велика особливість – вони не працюють, поки не працюєш ти. І в цьому насправді є дуже багато того, про що варто завжди пам’ятати – відсутність грошей це не причина аби не втілювати ідеї в життя. Адже часто для цього гроші справді не потрібні.
Часто стикаюсь з тим, що з точки зору керівництва маркетинг та піар починається із складання бюджету. Мені ж здається, що стратегія піару має починатись не з бюджету, а з розуміння яким чином донести інформацію до ЦА, та як добитись від них фідбеку. Якщо вам нічого сказати вашій ЦА, якщо вам не хочеться вирішувати проблеми ваших клієнтів, то жоден навіть найбільший бюджет на маркетинг та піар вас не врятує.
Загалом читати рекомендую всім, хто працює з маркетингом та піаром. Сам Ігор рекомендую цю книгу насамперед керівництву компаній, і тут з ним я абсолютно погоджуюсь.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.