Перед Новим роком багато хто в мережах викладав підсумки свого року, та я якось не звикла підводити риску під тим, що поки що не закінчене. На саме Різдво до мене прийшо внутрішнє відчуття, що ось в житті почалось щось нове. З’явились і сили, яких в кінці року тепер я вже розумію, що справді ні на що не було.
2015 рік був для мене досить різним. Він повнився багатьма #моєвперше починаючи від того, що я вперше в житті побувала в аквапарку та в спа, і закінчуючи тим, що вперше в житті прочитала повністю книгу польською мовою (до цього, я думала, що мені це не вдасться, або треба буде якась поміч гугл-транслейта чи словника). А загалом цей рік можна було б назвати роком виваженої самотності, бо більшість часу в ньому я провела сама з собою. Це не було погано і сумно, якщо мене хтось вже на цих словах починає жаліти 🙂 В мене нарешті з’явився час подумати про те, чого я сама хочу від свого життя і задати самій собі питання, що разу, коли я ставила собі якусь недосяжну ціль чи бажання – коли я збираюсь його здійснити і коли я збираюсь ним жити.
Книги року
В 2015 я прочитала всього 27 книг (що для мене дуже мало), та мені пощастило і серед них виявились 2,5 (це не помилка :)) дуже важливі особисто ддля мене.
Перша з них – це «Включайся! Жінки, робота і воля вести за собою» Шерил Сендберґ.
Я дуже довго і з нетерпінням чекала на цю книгу, і воно було того варте. В дуже багатьох ситуаціях, які описує Шерил я впізнавала себе, свою поведінку, і часто я сама не могла зрозуміти чому я так поводжусь. Шерил багато, що пояснила, і що для мене особливо цінно не просто на основі власних здогадів, а із підтвердженням з експериментів по соціальній психології. Та окрім розуміння ця книга дала мені дещо ще більш цінне – я почала діяти інакше. Навіть не так, я почала в деяких моментах вибирати інакше, а в деяких ситуаціях я просто почала бачити, що в мене є вибір як діяти, як сприймати ситуацію, як ставитись до ситуації. В ключових моментах моєї кар’єри цього року не раз в голові буквально звучали фрази Шерил, і заставляли мене ще раз обдумувати ситуацію по-новому.
Наступні 1,5 книги – це “Атлант розправив плечі. Частина друга. Або—Або” Айн Ренд та “Моє життя та робота” Генрі Форд
Чому 1,5 книги? Книгою року для мене став другий атлант, та я б ніколи не зрозуміла його так глибоко для себе без прочитання в паралелі книги Генрі Форда. Інколи мені здається, що існували атланти, то їм би як мінімум було б цікаво товаришувати з Генрі, якщо не взагалі запросити до свого кола.
Десь зовсім недавно спілкуючись із своїм хлопцем я для себе із здивуванням виявила, що не всі люди прочитавши атланта побачили там те, що побачила я (так-так, мене інколи дуже заносить в суб’єктивізм, саме тому, не зважаючи на свою інтровертивність люблю спілкуватись з людьми – треба бачити, який світ насправді). Коли я тільки закінчила читати другу частину “Атлант розправив плечі” я була на всі 100% переконана, що прочитала щось на зразок оди генію людського духу, чомусь такому близькому на глибинному рівні до ніцшеанської Людини, що аж мурашки йшли по шкірі. Та виявляється, що може книга для всіх про різне 🙂
Люди року
В цій номінації у моєму шматку Всесвіту двоє людей – Даша і Саша (який всіх переконує, що він Джон – тролю 🙂 ) .
Даша Кареліна (@karelina) мене продовжує надихати і цього року. Її життєві установки колись змінили моє бачення свого життя (ніколи б не подумала, що на мене так сильно вплине така проста фраза – “Це твоє життя. Проживи його так як ти цього хочеш”), а її впевнені кроки до власних цілей, наскільки б неймовірними вони не здавались показують мені, що все можливо.
Джон, він же просто Джон, він же Саша, він же один із Коттанів (@sudodoki) – один із кураторів курсів Kottans (@kottans_org). Десь 50% того, що я знаю і розумію на даний час в своїй професії (а я її не так давно поміняла) я завдячую курсам, які б не були можливі без Саші, який (і це було помітно), вклав купу зусиль і титанічного спокою, аби все відбулось. Поза тим Саша сам по собі чудова людина 🙂
Виступи року
Їх теж цього року два. Перший з них – це виступ Андрія Лісточкіна на KharkivJS. До цього я вже кілька місяців відчувала себе наче на біговій доріжці із високою швидкістю. Я ніби біжу, ніби вчу щось нове в своїй професії чи не щодня, та все одно було відчуття, що я не встигаю, і це ще в кращому разі. Інколи було відчуття, що мене просто розмазує по стінці швидкістю змін. Виступ Андрія мене насамперед заставив трохи посміятись із самої себе, і трішки видихнути, тому що всі навколо теж намагаються бігти.
Другий виступ – це Erez Eshel на TEDxKyiv (відео з виступу поки що в стадії монтажу). Мене вразило його бачення лідерства, яке перекликається в деяких моментах із моїм баченням. Окрім того, він відшукав такі цікаві аналогії між книгами Гаррі Поттера та ситуаціями в сучасному світі, що й досі час від часу про це думаю.
Публічна подія року
Для мене такою подією стала моя перша програмістська конференція відвідана закордоном – MediterraneaJS. Якимось дивом я потрапила в когорту тих небагатьох учасників, які по програмі “diversity” спонсорованою MailChimp отримали безкоштовні квитки на цю конференцію. Цей досвід дуже змінив мене в несподіваних сферах, і як би це не було дивно – насамперед в нетворкінгу. Поза тим, я подивилась інакше на саму сферу, в якій працюю, побачила там цікаві місця для експериментів, відчула якось краще що зараз має цінність, і почала ставитись набагато простіше до спікінгу на технічних конференціях.
Мої події року
Я довго вагалась скільки подій сюди включити :). І їх теж буде дві. Найдивовижнішою подією цього року для мене – це народження мого другого племінника. Це диво, коли на світ з’являється ще одна людинка. І ще одне диво, коли точно в той же момент, коли дізнаєшся про його народження починаєш відчувати безмірну любов в своєму серці до цієї людини. Прекрасна мить, прекрасне відчуття.
Досить несподівано для себе я цього року вийшла заміж. Це мабуть друга подія 🙂 . Та мені все ж здається, що це процес. На даний момент пройшло вже близько 1,5 місяці від цієї події. Різні люди говорили по-різному. Близькі коліжанки говорили: “В шлюбі класно!” (так Іруся, це про тебе), хтось казав, що нічого не зміниться, якщо ми самі цього не захочемо. Поки що зміни є і це мабуть швидше добре, ніж погано.
Фото з дня нашого весілля із моєю наймолодшою кнопочкою.
Несподіванки року
Їх також дві. У зв’язку з розширенням своїх робочих обов’язків та в завдяки серії вдалих співпадінь і з вищого апрува Макса (трололо – один із моїх менеджерів) здійснилась одна із моїх маленьких мрій – я трішки повчилась коучингу. Мені насправді цього давно хотілось, та як тільки я бачила ціни на навчання в більш-менш пристойних школах, я одразу їх закривала і розуміла, що це поки що точно мені не по кишені. А наприкінці грудня трапилась хороша нагода. Я сподіваюсь це маленьке навчання хоч трішки зробило мене мудрішою :). В кінці ми спробували уявити своє ідеальне життя і це був не менш цікавий досвід. І хоча те, що я описала під час цієї вправи не можливо впринципі, та саме після цього досвіду всередині мене знайшлись якісь незнані досі резерви енергії щось робити по-справжньому далі.
Другою несподіванкою року стала пропозиція одруження від мого коханого. Ти моя команда, і моя підтримка, моя найближча споріднена душа. В нас попереду довга, можливо не завжди проста, та все ж я щиро вірю, що цікава пригода.
* * *
В цьому році було багато радісних та щасливих моментів, та все ж поки в нашій країні йде війна, частина думок завжди буде із тими, хто на ТАМ. З вірою в вас, і в нашу країну.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.