Два дуже різні фільми. Один про сучасну середню школу, інший про навчальний заклад для дівчат середини ХХ століття. Але обидва вони для мене – яскраві приклади того, якими мають бути справжні педагоги – винахідливими, завзятливими, пристрасними. Одна із фраз, сказана в “Тріумф. Історія Рона Кларка”, стала для мене ледь чи не фразою життя – “Мрійте по-справжньому” (“Мрійте великими мріями” – складно насправді перекласти дослівно :)) .
Мені просто здається, що вона як ніколи актуальна для нашої заляканої та затурканої системи освіти. Ми не вчимо дітей ані в школах, ані в університетах головного – мріяти, та втілювати свої мрії в життя. От, зайдіть до студентського гуртожитку (особливо найкраще в сесійний період) – більшість студентів мріятиме не провалити сесію, якщо їм взагалі на неї не начхати. Думаю ви не раз чули, що наша система освіти відстала від життя. Але мені здається справа тут, не в застарілому обладнанні чи підручниках. Нестача ресурсів, насправді має тільки пробуджувати мозок бути більш геніальним та винахідливим!
Кожен із образів педагога в цих фільмах демонструє дуже яскраво те, чим насправді повинен займатись вчитель – допомогти людині знайти саму себе, зрозуміти себе, відкрити себе для себе ж, здивувати себе. Такі речі не можливі без принциповості та 100% віри в себе і в те, чого ти вчиш. Мені здається, це і є єдиним фактором, який відрізняє успішного педагога від пересічного – віра в себе та свою справу, якої він також має навчати своїх учнів.
Насправді немає речей, які не можливо змінити, немає стін, яких би не можливо було зруйнувати, головне докласти віру та максимум зусиль.
Я б дуже рекомендувала переглянути ці два фільми всім, хто хоч якось дотичний до педагогіки чи взагалі до можливості навчати.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.