Ще одна книга, яка потрапила до моїх рук більш, ніж випадково. Хоча в подорожі, в якій я про неї почула, було багато таких “випадковостей”. Як казав майстер Шифу в одному з моїх улюблених мультфільмів – “Випадковості не випадкові”.
Отож почула я про цю книгу, під час розіграшу книг на TEDxKyiv. І оскільки зараз часто працюю в командах, то стало цікаво, про що ця книга. Прочиталась майже на одному диханні. Легка, в чудовому стилі, і дуже по-справжньому американська. Скільки б не читала російської бізнес-літератури, вона все ж рідко несе в собі таку велику долю натхнення.
Про що ця книга? Ні, вона не про гумові правила, як побудувати чудову компанію. Це просто розповідь про компанію, у якої була душа )
Читала я її, звісно що з бажанням знайти отой рецепт, коли 100+ людей, перестають бути товпою та перетворюються на команду. Але попри всі мої намагання, та попри намагання автора виділити якійсь “родзинки” (саме так їх останнім часом найчастіше називаю), висновок таки один – має бути щось глобальне в компанії, що творить із цих всіх людей команду. І це щось спільне не вкладається тільки в рамки спільного та подібного розуміння принципів обслуговування клієнтів, чи взаємодії всередині команди. Можливо це одна ідея, якою “горять” одразу кілька десятків людей. Але навіть поняття спільної ідеї мені здається є в цьому випадку замало.
Один із найбільших висновків, які я для себе зробила з цієї книги, що якщо людина відкрита до взаємодії, і ти бачиш в ній резонанс в свою сторону – ніколи для неї не можливо зробити забагато! І звісно – хороше почуття гумору та толерантності – наше все 😉
Читайте також:
Дякуємо!
Тепер редактори знають.