Чесно кажучи я досить упереджено ставлюсь до популярних письменників, як в принципі і до всієї літератури в стилі фантастики. З цього жанру те, що прочитала на одному подиху – це Жуля Верна. І якось так на противагу мені моя сестра, а також один з моїх найкращих друзів до дірок зачитуються Стівеном Кінгом. Мене ж він як постать трохи насторожує. Насамперед кількістю книжок, які ним були створенні. Поки що не впевнена, що всі з них варті часу, який на них потратиться.
Перша і поки що єдина книга Кінга, яку мені доводилось читати – “Зона покриття”. Прочитано на одному диханні, десь приблизно за дві доби. Друга річ, яка потрапила мені до рук, або точніше на лептоп – коротке оповідання “Довгий джонт”. Знехотя, але таки почала його читати і воно також пройшло повз мене на одному диханні, з масою візуальних образів (у мене навіть відчуття, що я фільм подивилась). І залишило багацько дивних думок. Чомусь згадались слова Хічкока, що хороший фільм-жахів як і хороший жіночий одяг, він ти кращий, чим він дає більше місця для фантазії.
Про що ж оповідання? Технічно – про телепортацію. Практично – про те що людство впевнено і цілеспрямовано дуріє від своїх технічних винаходів, абсолютно забуваючи, що найцінніше в людині – її душа, її свідомість.
Зараз стало дуже багато різноманітних рухів – за зелені технології, більший симбіоз з природою, енергоефективні технології. Але ретроспектива в майбутнє, яка описана в оповіданні показує, що як і тепер ми користуємось технологіями, яких до кінця не розуміємо, так і будемо користуватись ними і в майбутньому. Можливо в цьому частково є трохи людської сутності? Бажання все по швидше практично використати, бо таким чином здається, що можна принести людству користь. Але навряд чи. Чесно.
Сподобався елемент з книгою, та розділом, який був присвячений непідтвердженим фактам джонтування. Таке враження – що мине і 1000 років, а корупція та приховані факти діяльності у вищій владі так і житимуть.
Про закінчення оповідання здогадувалась, але від того процес читання, навпаки тільки ставав цікавішим. Так як коли карабкаєшся на якусь гірську вершину – здавалось би мета ось вона вже близько, і ти знаєш що тебе там чекає, але від того процес не стає менш цікавішим.
Рекомендую: звісно фанатам Стівена Кінга, а також всім хто любить наукову фантастику – дійсно хороша штука не пожалієте.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.