Вже навіть не пам’ятаю, які TEDx за рахунком, з тих, на яких я була. Але! Вперше виходячи з конференції ТЕД, я не могла повірити сама собі, що ми робимо подібну конференцію у Львові. І я навіть не знаю що більше далось в знаки, чи бездоганна команда організаторів, чи чудовий підбір спікерів, чи талант ведучого захоплювати публіку, чи вміння організаторів передбачити все на світі і спланувати ідеальну подію. Загалом було ВАУ! І хоча для мене, як для орга були видно і прорахунки, зокрема з часом та кава-паузами, але все це абсолютно нівелюється якістю підготованих спікерів.
Я вас можливо і здивую, але спікери мені теж сподобались далеко не всі, але це було б навіть смішно, якби сподобалось все. Так в реальності не буває.
А зараз проїдусь трактором по всіх спікерах, або майже по всіх 😉
Секція “Розкриття таланту”
- Олексій Грєков. На жаль, мені не пощастило почути цього спікера, бо велкамили при вході. Так що зможу оцінити хіба, аж як появиться відео.
- Іван Малкович. Для мене це дуже однозначна особистість, особистість, яку я просто люблю, бо люблю все що б не робило його видавництво. Щороку бачу його на Форумі Видавців, і щоразу просто тішусь що він такий натхненний є. Виступ правда на самому TEDxKyiv пам’ятається мені погано, бо намагалась в цей час підключитись до інету, який в залі на ладан дихав, аби вести твіттер трансляцію.
- Олексій Каптєрєв. Класний виступ, який буквально в стрімі під час події завалили негативними відгуками, бо спікер говорив англійською. Вже десь протягом року в різних колах, де я кручусь, пролітає така думка, що кожна освічена людина повинна знати англійську. Я так не думаю. Людина нікому нічого не повинна, і це точно не визначає її освітній рівень. Але шпинати чудовий вступ за те, що він англійською – не бачу причин. Спікер був харизматичний, доповідь місцями кепова, але в чудовому американському стилі презентацій.
- Євген Пенцак. Що ту скажеш – це ж фіз-мат 😉 . В стрімі під час його доповіді, теж линули деякі негативні рефлекції в сторону кеповості наведених прикладів. А загалом доповідь мені знову ж запам’яталась погана, бо знову впав інтернет.
Секція “Шлях до відкриттів”
- Наталія Шульга. Цю людину я поважаю апріорі, через те, що поважаю одне із її творінь – Український науковий клуб. Хороша наукова доповідь.
- Дмитро Дзюба. А ось цю доповідь можна було назвати тедівською на 100500%. В міру гумору, аналогій та мега багато науки. Це просто треба подивитись.
- Анатолій Бондаренко. Я досить давно слідкую за проектом texty.org.ua, оскільки є фанаткою трохи вільної інформації. І що ж, загалом доповідь була цікаво побудована. Що мені категорично не сподобалось – аналіз політичних даних. Моя позиція в цьому є однозначна – політики не має бути на ТЕД. І не тому, що це просто банально заборонено правилами самого ж ТЕД. Ці правила є не просто аби щось заборонити. В нашому випадку (говорю про українців) темою політики легко маніпулювати. Ми ведемось на всякі псевдо- та не псевдо політичні баталії. Саме тому я вважаю себе взагалі аполітичною людиною.
- Марія Башлик. Коли в попередніх випадках, мені люди апріорі подобались за ті проекти, які вони втілили в життя, то тут мене апріорі не подобався проект, і тому я геть не знала, що робити зі своїм ставленням до людини. Загалом доповідь була хороша, і несла хорошу ідею, що діти повинні бути тими, ким вони мріють бути насправді. Але… от не можу я сприймати на сцені ТЕДу банальні хімічні експерименти з рідким азотом. Так, воно виглядає вау, і що з того? Коли порівнювати це з технічними виступами на центральному ТЕД – це виглядає просто смішно. Чесно? Я не бачу в тому, якоїсь нової ідеї – давати дітям можливість робити найпростіші хімічні експерименти. Адже видавництво “Ранок”, уже більше 7 років точно випускає ось такі набори
З проектом “Весела наука” , я стикнулась не вперше. Здається близько року тому (якщо нічого не плутаю), я їх бачила на сцені “Україна має талант”. Але ось тільки що подумала, досить з мене їх критикувати. Якщо вони справді ЩИРО ставлять собі за мету викликати в дітей цікавість до науки. а не просто заробити на цьому гроші, то ура! я рада що в нас в країні є такий проект.
Згадався мені ще один проект, проект, про який згадувала пані Марія на сцені – музей науки “Магніт”. Загалом музеї науки, це моя хвороба. У самої одна з найбільших мрій життя, це відкрити музей науки у Львові. але достойний і справжній. І ось перед виїздом в Київ, якраз взнавала деталі про “Магніт”, бо хотіла туди завести Віру та Сергія. Але прочитавши, що в них тільки 20 експериментів та це щастя коштує 50 грн, бажання взагалі відпало. В Барсі за відвідування 5 поверхового величезного музею, в якому було більше 100 експериментальних площадок, і в рази більше виставкових, довелось заплатити чи то 7 чи 10 євро. В Москві вхід в “Експериментаріум” коштує біля 100 грн, але не зважаючи на компактність музею, він просто був нашпигований різноманітними науковими штучками. Я тоді не рахувала, але тоді я там прогуляла години 2-3 і то все було в дуже швидкому темпі, аби встигнути все подивитись до закриття (в Москві була по справах, і тому часу звісно було обмаль). То що ж таке цей київський музей, як не банальне намагання заробити гроші? Не знаю, наступного разу буду в Києві сама, обов’язково відвідаю цю площадку.
Секція “Талант у дії”
- Ігор Скляревський. Розповідь Ігора була мало того, що цікавою та захопливою, та ще й просто розповідала його життєву історію, його життєве захоплення. Такі спічі просто не можуть не подобатись. Гарна оповідка про дуже цікавий проект міської навігації для Києва, вдало пересипана жартами та історіями з життя. Один із лайфхаків, який я винесла для себе з цього спічу – “Тоді я купив всі книжки на Амазоні, які були на цю тему” 🙂
- Лілія Млінарич. Пані Лілія одразу справляє враження дуже вольової жінки. І це враження не оманливе. Це спіч, який мені був дуже близький по духу. І не тому, що я захоплення її найбільшим творінням “Jazz Koktebel”. В цьому випадку ні. Мене вразило, наскільки ця людина є яскравим прикладом, одного із моїх життєвих переконань, якщо ти справді чогось хочеш, то ти це точно можеш зробити. Є люди, які мають мрії, і ніколи не втілюють їх в життя, бо просто навіть не намагаються цього робити, поставивши на них клеймо – “недосяжна мрія”. Думаю для пані Лілії, фестиваль теж мав на початку таке клеймо, але те, що воно зникло з часом, і те, що людина фактично на порожньому місці із власної мрії і власного бажання змінити середовище в Коктебелі зробила таке – це ВАУ! Однозначно. Спіч легкий, та дуже життєвий.
Секція “Погляд у майбутнє”
- Павло Шеремета. А цей спіч – це моє все! Заради нього і ще виступу Дмитра та пані Олі варто було їхати в Київ, варто було приходити на ТЕД і так далі. Цей спіч це просто концентрат установок, який необхідно в обов’язковому порядку втовкмачити в голову кожному українцю. Вибачте за брутальність. Так, те про що говорив Павло – це ломка стреотипів середньостатистичного українця, у якого хата з краю, при тому, з якого б краю не підійти. Це треба просто бачити і слухати!
- Анна Петрова. Ще один виступ, який в мене викликав дуже неоднозначні враження. Я б сміливо його назвала звинувачувальним та брутальним. Під час виступу всю аудиторію загалом п’ять разів звинуватили, що вона нічого не робить, і що всі лінтюхи. Загалом дивина та й годі. У мене є досить сильна підозра, що про ці звинувачення не здогадується навіть сама Аня. Можливо то такий ефект від побудови спічу. Але загалом нічого, окрім негативу в мене тоді ця розповідь не викликала.
- Валерій Пекар. Трохи туманно пригадується цей спіч, пам’ятаю лиш, що було продемонстровано хороший тип аналізу даних, а самого Валерія в стрімі тоді здається навіть порівнювали зі Стівом )
- Ольга Богомолець І нарешті третій виступ заради якого варто було приїхати на TEDxKyiv. Спіч, для якого не потрібні були слайди, і не заважала наявність карточок в руках спікера. Спіч, який можна було слухати навіть із закритими очима, і все одно в кінці був би один і той же результат – сльози від проникливості, того що говорила пані Оля. Це магія так говорити, і магія не лише тембру голосу, це магія досвіду та життєвих позицій. Це магія, якою володіють напевне тільки лікарі, які бачать наші тоненькі ниточки життя набагато краще за нам самих. Це була магія.
Ось таким видався п’ятий TEDxKyiv ) Не пропустіть відео із конференції – воно того варте )
І не зважаючи, на те, що на сцені виступали спікери, які викликали у мене суперечливі твердження скажу одне – жоден із них не залишив мене байдужою, а саме такими і мають бути справжні виступи гідні ТЕД.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.