Зазвичай після закінчення якоїсь події, організатори часто із нетерпінням, а часто і боязко чекають відгуків в інеті про захід. Завдяки тому, що твіттер стає все популярнішим, відгуки в принципі можна моніторити і під час події, та якщо є можливість її робити гнучкою коректувати негативні сторони. Але я не проте 🙂
Так ось відгуки про подію часто пишуть її учасники та дуже рідко (виключно згідно за моїми спостереженнями організатори). Що ж у нас буде інакше 🙂
Перша подія TEDxLviv закінчилась приблизно дві доби тому, і незважаючи на загально прийняті стандарти, що організатори після події завжди напиваються, насправді останнім, що ми зробили в УКУ – це прибрали зал 🙂
А початок TEDxLviv для кожного із організаторів був різним. Особисто для мене TEDxLviv став ближчим до реальності в грудні 2010 (якщо нічого не плутаю). А ось та компанія, яка зібралась та все-таки створила подію вперше зустрілась вся разом в липні 2011. Була дуже рада побачити тоді серед організаторів давно знайомих мені з танго людей 🙂
Під час підготовки бувало звісно всяке – і моменти затишшя, і потужні брейн-сторми, дехто з нас навіть встиг навчитись будувати каное у Великобританії 😉 . Але насправді було б дуже важко організувати роботу оргкомітету без двох речей – Фейсбуку та Едукандії. Кількість постів у нашій закритій групі, напевне більше 100 і брейн сторми, які там влаштовувались інколи були нічим не гірші, а ніж оффлайнові. Едукандія – це освітній центр двох із наших організаторів: Назара та Надії Кузьмич. Щиро вдячна їм за гостинність, бо на протязі майже всього часу підготовки події Едукандія була для нас домом для втілення всіх наших планів по TEDxLviv, місцем проведення прес-конференції, зустрічі зі спікерами і т.д.
Загалом за весь час підготовки цієї події у мене в голові постійно крутилась фраза з Коельо, що якщо ти чогось дуже сильно хочеш, то весь світ тобі допоможе, аби твоя мрія втілилась в життя. Бо насправді без допомоги та підтримки багатьох людей TEDxLviv ніколи б не став таким, яким він є. Вже трохи писала про це у себе в ФБ 🙂
Мало хто, а можливо і ніхто не знає, що перший квиток на подію придбав @WhiteMyStyle. Коли в твою подію повірила людина із такою критичною точкою зору, то це особисто мені дало ще одне підтвердження, що ми робимо це все не дарма.
До того, як в передостанній день завдяки Платформі у нас зявилась можливість вести он-лайн трансляцію в більш менш нормальному режимі, майже без вагань вести нашу офіційну трансляцію, яка мала бути у форматі тексти+фото з флікера погодився @Vovanada 🙂 чим він мене дуже тоді потішив, бо мені особисто дуже лайк стиль в якому він пише.
Мене дуже здивувало, що мене дуже мало людей спитало куди із нашої програми зник Віталій Раскалов, який майже до останніх днів мав приїхати на подію. Насправді Віталій трохи більше, а ніж за тиждень до події під час чергвоої вилазки зірвався з рельс, і порвав звязки на стопі, і поки що взагалі не може ходити, а тому не міг фізично виїхати із Москви. Ось така вона робота екстримала. Детальніше про це все можна почитати у нього на твіттері @Raskalov.
Назва самої події – Точка перетину, народилась внаслідок брейн-сторму, на якому не останню роль зіграли дівчата із SoftServe, які організовували раніше свій корпоративний TEDxSoftServe, і ділились із нами досвідом. Саме вони нам вперше сказали, що серед всіх запропонованих назв події саме “Точка перетину” буде цікавим варіантом.
Дуже багато людей хотіло і навіть пробувало долучатись до організації події, але, на жаль, більшості із них це не вдалось. Навіть не знаю, з чим це було повязано.
Особисто я мега щаслива з того, що на TEDxLviv виступили два з двох доповідачі, яких я пропонувала особисто – Юрко Халавка та гурт “В.О.Д.А.”. Моє мрією ще з першого разу коли побачила Воду на УМТ-2 було коли-небудь почути їх в живу. І коли вони грали Спогад на TEDxLviv, то я стояла і ледь стримувалась, щоб не розревітись від щастя.
Що ж до інших доповідачів, то сподобались мені далеко не всі. Але впринципі виступи, які я думала, що будуть провальними судячи із біографій спікерів +/- такими і стали, тому здивована не була.
Багато хто дивився нас в онлайні, але ті, хто не змогли побачити нас в он-лайні чекають на відео. Чесно кажучи, напевне на відео найбільше серед усіх чекаю я, бо через втому частину виступів взагалі не сприйняла навіть на рівні слів.
Насправді дуже вдячна друзям із твіттера, які допомагали в будь-який потрібний момент, інколи не задумуючись навіть зривались із своїх крісел на події, аби поволонтерити та поставити кілька стільців, чи в ніч перед подією допомагали з транслітерацією прізвищ спікерів, що було потрібне для документів. Не всі застали мій тост в кінці TEDxLviv, але він був за твіттерян, і якби я не забула в кінці події, що нас – організаторів кликатимуть на сцену і там можна буде щось казати, то мої слова, впершу чергу були б словами вдячності твіттерятам – людям, які щиро діляться своєю дружньою підтримкою та допомогою!
P.S. Якщо є ще щось, що Ви хотіли дізантись про TEDxLviv “Точка перетину” з перших вуст, залишайте свої питання в коментарях 😉
Дякуємо!
Тепер редактори знають.