Протягом часу, що я читала цю книгу, дуже хотілось аби хтось мене запитав: “А що саме ти зараз читаєш?”. Мені так хотілось би поглянути на обличчя людини в той момент, коли б я відповідала: “Спрощений варіант кандидатської про тролінг”. І я б не жартувала. І навіть не тролила. Я вже про це писала не раз, та написати ще раз не буде лишнім, я дуже люблю іноземних авторів, тому що коли вони пишуть нон-фікшин, то це не просто потік роздумів, а інформація чи теорія, яка базується на фактах. І ця книга в цьому плані не виняток.
Чи варто читати цю книгу? Відповідь на це питання, в мене виникла одразу після того, як я прочитала назву книги. Якщо є щось, що написане про тролів настільки толково, що про це аж видали книгу – я маю це прочитати. Чому? Хоча я вже майже як 1,5 роки не займаюсь медійною діяльністю взагалі (ні на волонтерських, ні на комерційних засадах), та потяги всередині мене, які мене в свій час затягнули у цю ділянку знань вони залишились. І ці потяги прості – я хочу розуміти. Розуміти, чому якась інформація набирає популярності, якась викликає негативні відгуки, а якась спричинює просто бурхливу атаку тролік на неї. Та і загалом як субкультурне явище виникнення тролів цікавий прецидент.
Чи знайшла я в книзі те, що шукала? Так, і навіть більше. Зараз розвелось багато тролів, які “працють” ради якоїсь мети (особливо це стосується стосунків моєї держави та одного із наших сусідів), та я ніколи не задумувалась про те, що ця субкультура виникла набагато раніше. І ніколи сама себе не запитувала, а чому виник тролінг? Як він виник? Це просто якась аномалія сприянття людьми певного типу інформації чи щось інше? і відповідь саме на ці питання, стали для мене найбільшою цінністю в книзі.
Чому існують тролі? Чому людям легко тролити інколи навіть чужу смерть чи інші негаразди в житті чужих людей? Пояснення автора для мене стало більш ніж зрозумілим. В основному тому що ми живемо в суспільстві вирваних контекстів. Ви можете читати про на новинарному сайті про останній події на якійсь війні, а тут же, на цій же сторінці, справа в сайдбарі висить яскрава реклама якогось із напоїв, які компанія намагається продати до різдвяних свят. Чи можна по-справжньому емпатіювати якщо бачиш інформацію в такому вигляді? На TEDxKyiv 2015 Наталя Антелава представляла цікавий новинарний проект http://codastory.com/. Його основна мета розкривати історії з розумінням контексту, та щоб читач також мав змогу якомога чіткіше побачити контекст того, що відбувається. На подій Наталя зазначала, що це зроблено насамперед для того, аби краще бачити причинно-наслідкові зв’язки між подіями, що зараз відбуваються у світі. Та думаю такий проект має також і набагато більший потенціал. Якщо читач буде мати змогу побачити контекст, він також матиме змогу краще зрозуміти та відчути історії, відчути її як більш персональну.
Чи варто вам читати цю книгу? Цікаве запитання. Книга не пересічна і якщо ви близько працюєте із будь-яким видом медіа чи цікавитесь соціальною психологією вона буде вам цікавою. Та є одне “але”. І про це “але” автор сама попереджає на початку книги. Оскільки зароджувалась субкультура тролінгу далеко не такою спрямованою хоч на якісь ідея, якою ми її бачимо зараз, то в історії тролінгу вас чекає багато трешу та абсолютно гидких речей. Якщо що, я вас попереджала!
Дякуємо!
Тепер редактори знають.