Вирішила подивитись цей фільм оскільки чула багато досить не однозначних відгуків. Комусь фільм подобася, комусь ні, а хтось навіть спеціально йшов в кінотеатр з поваги до творців цієї картини. Що мене одразу ж зупинило, це те що фільм був знятий в Росії. Навіть зі всією своєю толерантністю до всього, що “Made in Russian” останній рік я ставлюсь з осторогою і з негативом із самого початку.
Чи вартий фільм перегляду? Однозначної відповіді в мене немає. В мене був час в житті, коли я майже місяць каталась по різним куточкам Росії і те, що ви побачите в цій картині досить точно відповідає емоційному настрою тих країв, як і мабуть реалії життя (хоча тут не можу бути експертом).
Неймовірно мальовнича природа, дещо навіть міфічні для нашого ока краєвиди, і на фоні цього всього драма створена на надриві почуттів та безглуздої владної вседозволенності. Ви можете побачити, якщо будете хотіти побачити багато чого, що не було сказане в фільмі жодним словом. В ковші екскаватора, який руйнує будинок, можна уздріти міфічного левіафана, який ради власного задовлення пожирає усе, в піднебессі церковних куполів – алегоричність сюжетів та пошуків вищої істини. В Росії теж можна побачити якщо не запитувати і не чути – страх, гордість, нерозуміння, втечі.
Напівмедитативний жорстокий фільм з горілкою та самогубством про те, як легко руйнується життя інших для несправжніх вищих цілей.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.