Про цю книгу існує маленька таємниця. Дуже маленька, і не зовсім таємниця. Та зрештою. Я дуже-дуже давно хотіла її прочитати. Дуже-дуже давно. Мабуть відколи вперше почула ці магічні слова “студія Артема Лєбєдева”.
І саме ця книга мене спровокувала нарешті зробити собі підписку на Bookmate. І хоча для повноцінного читання трохи бракує девайсика, із діагоналлю 7 дм, але бажання читати набагато сильніше. І вже кілька книг пали жертвою мого читання на старенькому iPhone по дорозі на роботу. О! І ще одне! Дорога на роботу – це просто фантастична, майже магічна річ. Це цілих 20, а інколи й 30 хвилин коли можна просто читати. Якщо виключити час, який я часто краду в свого сну читаючи в ліжку, то це мабуть єдиний час до недавна, коли можна було читати.
Але давайте повернемось до книги. Вона цікава і дуже щира. Рідко можна зустріти щось таке в літературі близькій до бізнесу. Тому те, що фігурує в назві саме слово “Щоденник” зовсім не випадковість. Я б назвала це легкою підбіркою роздумі про дизайн, про життя ілюстраторів та арт-директорів. Загалом про дизайнерів, мабуть так само як і про менеджерів середньої ланки складають багато міфів. Деякі із них згадані і в цій книзі.Але зовсім як не міфи.
Зовсім недавно мені довелось здається вже в 15 розсилати на всю компанію інформацію про подію певного класу. І щоразу від мене чекають якогось або словесного, або візуального креативу. Є тільки одна проблема – я не дизайнер. Мої три класи в художці дають мені звісно якісь елементарні навики в малюванні і поняття композиції. Але я не дизайнер. І тому коли в 15 довелось придумати щось креативне і щось інше, а ніж попередні 14 разів мозок реально завис. Творча криза.
Так ось в книзі згадується і питання творчої кризи і що з нею робити, і що робити зі стилем, і що робити коли муза прийшла. Легкий підхід із повним внутрішнім розумінням особливостей професії.
Мене особисто дуже вразив один із розділів, який був присвячений роботі арт-директора. Знаєте що мене зачепило найбільше? Саме так я чомусь і уявляла, що мав би працювати керівник. І мова тут не тільки про диз контори, і не тільки про арт-директорів. Керівник, який надихає, може підказати і поставити чітку ціль, допомагає реалізовувати грандіозні ідеї інколи просто давши потрібну книгу, звернувши увагу на потрібний нюанс.
Книга багата на простий життєвий досвід. На досвід, який приносить розуміння – “Тю, я не один такий. В інших теж таке буває, і що-що вони там з цим зробили”.
Мені дуже сподобались ілюстрації. Але саме стиль і манера з якою написана ця книга, заставили мене додати в свій список маст рід абсолютно всі книги цього автора.
Я не дуже рекомендую читати цю книгу дизайнерам, оскільки поняття насправді не маю, що їм насправді потрібне. Я б дуже порекомендувала почитати це людям, які як і я в силу своєї професії часто стикаються із питанням генерації візуальних ідей та питаннями дизайну. Мені здається, вам сподобається! 🙂
Читайте також:
Дякуємо!
Тепер редактори знають.