За всіма правилами жанру перегляд цього фільму відбувався в кінотеатрі на останньому сеансі – все для того, аби створити потрібну атмосферу для перегляду фільму жахів. Вибір фільму був здійснений за принципом відкидання – на той момент, це справді за описом було фактично єдине кіно в прокаті, на яке можливо варто було б потратити свій час.
Отож, якщо загалом – фільм не поганий. Дивитись вдвох – страшно, а от якщо дивитись самому – то щось і не дуже. Суть фільму можна передати однією фразою: після вибуду на Чорнобилі всі люди, що там лишились, перетворились на зомбі, які вислідили та з’їли америкосів, що там заблукали під час нелегальної екскурсії. Фактично вся суть. Головна ідея, яку мені здається хотіли донести творці фільму (звісно, якщо вони справді ставили собі за мету щось таке, та й донести, а не тільки створити картину жахів) – що нема чого пхатись в Чорнобильську зону. І взагалі немає чого пхатись туди куди вас не пускають це ж неспроста.
Якщо так відкинути спроби знайти якусь суть фільму та подивитись на нього з естетичної точки зору – то знову ж таки досить не погано. Досить колоритний підбір акторів, особливо сподобався рівень акторської майстерності акторки, героїня якої вижила найдовше. Але у фільмі було дуже багато кепівських ситуацій. Починаючи від подій, які траплялись, закінчуючи поведінкою героїв. Наприклад вгадувати, що першому ж герою відкусять ногу – це було банально просто. І ще маса, просто шалена маса вчинків, коли абсолютно не зрозуміло ну чому герої поступають так тупо. Таке інколи складалось враження, що вони не ставили собі справді за меті вижити, а аби їх таки схрумали ці чорнобильські потворки.
Ще просто розчарував рівень банальності, з яким було створено чорнобильських монстрів. Що ж такого страшного та містичного втому, що люди стали канібалами? Не скажу, що це аж настільки нормальне явище, але в принципі навітьв історії нашої країни за останні 100 років були такі прецеденти, і без спливу будь-якої радіації. Чомусь під час фільму згадувала собі почварок із книги Кінга “Зона покриття”, і вже вони мені перестали здаватись такими банальними. Чому не вистачило фантазії придумати якихось містичніших почварок? Хто зна.
Що ще сподобалось, так це те як реалістично було зображено дії військових та лікарів. Було б таке насправді в Україні, я б навіть не сумнівалась, що вони б так і чинили.
Загалом фільм непоганий, на один раз подивитись. Дивитись самому не рекомендую, бо буде геть не страшно, і нервуватиме банальщина деяких сцен. А так в компанії під пиво мабуть дуже і нічого.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.